Відмінності між версіями «Умисне»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Умисне, '''''нар. ''Умышленно, нарочно. ''Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого п...) |
|||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Умисне, '''''нар. ''Умышленно, нарочно. '' | + | '''Умисне, '''''нар. ''Умышленно, нарочно. ''УМИСНЕ (ВМИСНЕ), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно. Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і. вступив у гай (Борис Грінченко, II, 1963, 83); — Ще не знавши, що ви перед твоїм шлюбом були знайомі, я вмисно запросив його до себе, надіючись, що ти закохаєшся в нім (Іван Франко, VII, 1951, 392); Коли почула [Маруся] шум багатьох голосів і, оглянувшися, побачила, що до неї наближаються опришки усією громадою, — одразу перелякалася, серце сильно вабилося в грудях. Але умисно не встала, хоч бігти хотілося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 208). |
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
[[Категорія:Ум]] | [[Категорія:Ум]] |
Поточна версія на 06:29, 8 листопада 2018
Умисне, нар. Умышленно, нарочно. УМИСНЕ (ВМИСНЕ), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно. Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і. вступив у гай (Борис Грінченко, II, 1963, 83); — Ще не знавши, що ви перед твоїм шлюбом були знайомі, я вмисно запросив його до себе, надіючись, що ти закохаєшся в нім (Іван Франко, VII, 1951, 392); Коли почула [Маруся] шум багатьох голосів і, оглянувшися, побачила, що до неї наближаються опришки усією громадою, — одразу перелякалася, серце сильно вабилося в грудях. Але умисно не встала, хоч бігти хотілося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 208).