Відмінності між версіями «Дихнути»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Дихнути1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Дихнути2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Дихнути3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Дихнути4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 21:03, 7 листопада 2018
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДИХНУ́ТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до дихати 1. Довідавсь дива й горя [Севастян]; Один був гріх: і не дихне, як не брехне (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 117); Якщо дихнути на холодне скло, то тепле повітря на ньому охолоне. На склі з'являться крапельки води (Фізична географія, 5, 1956, 90); Василина почувала, що на її лице неначе хто дихнув огнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 53); * Образно. Високий комин гуральні дихнув клубами диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39). ♦ Дихнути на повні груди — відчути цілковите полегшення, волю і т. ін. Бесараби й буковинці — Визволені люди, Лиш тепер вони дихнули На повнії груди (Українські народні думи.., 1955, 463); Не мати коли [й] дихнути — не мати вільної хвилини. Нехльода скаржився на нестерпні умови роботи, на велику завантаженість, таку велику, що немає коли дихнути від усякої роботи (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 147); Не [наважитися] дихнути — притаїтися, завмерти (від напруження, страху і т. ін.). Крихітний шматочок життя тлів у нім [хлопчику], ми намагалися не дихнути, щоб не загасити (Юрій Яновський, II, 1954, 13); Не те що відповісти — він і дихнути не наважиться... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 35).
2. Повіяти, дмухнути. Всміхнулося сонце, дихнув вітрець (Іван Франко, XIII, 1954, 316); У наші обличчя дихнула прохолода — вісник близької води (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 80).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 292.
