Відмінності між версіями «Атаковувати»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_190097636-stock-photo-a-man-in-the-jungle.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_190097636-stock-photo-a-man-in-the-jungle.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | ||
| − | + | |} | |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 13:54, 6 листопада 2018
Атако́вувати, -вую, -єш, сов. в. атакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Атаковывать, атаковать, нападать. Нас і кошового і всю славну Січ атакував. Скальковск. Наступати на ворога, нападати
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Атаковувати,АТАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.
1. Навально наступати на ворога. Підполковник Давидов, діючи в тилу французів, атакував і розбив охорону транспорту з набоями гарматними (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 334); Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал (Юрій Яновський, II, 1958, 238).
2. перен. Спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. Він глянув на викопані ямки, на школярів, які вже атакували з заступами горба (Олесь Донченко, VI, 1957, 374); Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань (Натан Рибак, Час, 1960, 469).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 70.
