Версія за 10:03, 6 листопада 2018

Міщанський, -а, -е. Мѣщанскій. Тогдішніми часами міщанських і мужичих дітей не приймали в гімназію. Левиц. І. 241.

=Визначення

МІЩА́НСЬКИЙ, а, е. 1. дорев. Прикм. до міщанин (у 1 знач.). Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 405); — Я виріс у маленькому міщанському містечку (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 119); // Належний міщанину, міщанам. Вже білі лелії можна знайти у кожному міщанському, та навіть у холопському садку (Леся Українка, III, 1952, 490); Міщанські двори тріщать від постояльців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); // Такий, як у міщан, власт. міщанам. [Єфросина:] Скиньте, мамо, оту міщанську хустку з ріжками та вберіться в чепчик (Нечуй-Левицький, II, 1956, 479); Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п'ять покоїв (Михайло Стельмах, I, 1962, 308). 2. перен. Пройнятий духом міщанства (у 2 знач.); обивательський. Нездорові родинні обставини, розлад між батьками, міщанський побут, надмірне потурання дитячим примхам негативно впливають на виховання дітей (Історія української літератури, II, 1956, 220); Традиційно міщанською улесливістю на людях замінюють [обивателі] сердечну теплоту взаємин (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 14).

Ілюстрація