Відмінності між версіями «Будинок плачучої вдови (Фото)»
(Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Київ: відомий та невідомий/Ресурс}}) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Kyiv vidom ta nevidom.png|праворуч]] | [[Файл:Kyiv vidom ta nevidom.png|праворуч]] | ||
| + | [[Файл:Будинок плачучої вдови.jpg|400px|thumb|left|Будинок плачучої вдови]] | ||
==Опис== | ==Опис== | ||
| + | На перший погляд цей будинок нам здається звичайнісіньким.Його особливість – сумне обличчя красивої жінки на фасаді. Саме воно і додало будинку популярності, породжуючи легенди, чутки і плітки. Саме з ним пов'язують народну назву будинку. Адже чарівна незнайомка, яка прикрашає своїм обличчям фасад будівлі, не просто сумує – у дощову погоду вона невтішно плаче, оскільки крапельки вологи, немов сльози, струмують її кам'яним лицем. | ||
| + | |||
| + | Будівля збудована у 1907 р. | ||
| + | |||
| + | Стиль: модерн. | ||
| + | |||
| + | == Адрес == | ||
| + | м. Київ, вул. Лютеранська, 23 | ||
| + | |||
==Вид ресурсу== | ==Вид ресурсу== | ||
==Автор(и)== | ==Автор(и)== | ||
| + | Замовником особняка був полтавський купець 2-ї гільдії Сергій Аршавський. | ||
| + | |||
| + | Архітектор: Едуард Брадтману | ||
==Етнографія== | ==Етнографія== | ||
| + | Сьогодні будівля знаходиться на балансі Адміністрації Президента. Ймовірно, його використовують для прийому і розміщення високопоставлених гостей. | ||
| + | |||
==Краєзнавчі об’єкти== | ==Краєзнавчі об’єкти== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Історичні будівлі Києва]] | ||
| + | |||
==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ||
| + | Для наших поглядів сьогодні доступні два парадних фасади (перехрестя вулиць Банкової та Лютеранської). Вони оздоблені лабрадоритом – високоякісним облицювальним матеріалом, що використовується у монументальній архітектурі, а також сірим гранітом і штучним каменем під руст. Будівля також прикрашена ліпниною з цегли, керамічною плиткою, кованим металом. Над одним з балконів парадного фасаду вирізано монограму замовника і власника будівлі – СА (Сергій Аршавський). | ||
==Персоналії== | ==Персоналії== | ||
==Хронологічні рубрики== | ==Хронологічні рубрики== | ||
| Рядок 12: | Рядок 31: | ||
==Відомості про ресурс== | ==Відомості про ресурс== | ||
==Підготував(ла)== | ==Підготував(ла)== | ||
| + | Назаренко Тетяна | ||
Поточна версія на 20:17, 5 листопада 2018
Зміст
Опис
На перший погляд цей будинок нам здається звичайнісіньким.Його особливість – сумне обличчя красивої жінки на фасаді. Саме воно і додало будинку популярності, породжуючи легенди, чутки і плітки. Саме з ним пов'язують народну назву будинку. Адже чарівна незнайомка, яка прикрашає своїм обличчям фасад будівлі, не просто сумує – у дощову погоду вона невтішно плаче, оскільки крапельки вологи, немов сльози, струмують її кам'яним лицем.
Будівля збудована у 1907 р.
Стиль: модерн.
Адрес
м. Київ, вул. Лютеранська, 23
Вид ресурсу
Автор(и)
Замовником особняка був полтавський купець 2-ї гільдії Сергій Аршавський.
Архітектор: Едуард Брадтману
Етнографія
Сьогодні будівля знаходиться на балансі Адміністрації Президента. Ймовірно, його використовують для прийому і розміщення високопоставлених гостей.
Краєзнавчі об’єкти
Установи, заклади, організації та підприємства (про них)
Для наших поглядів сьогодні доступні два парадних фасади (перехрестя вулиць Банкової та Лютеранської). Вони оздоблені лабрадоритом – високоякісним облицювальним матеріалом, що використовується у монументальній архітектурі, а також сірим гранітом і штучним каменем під руст. Будівля також прикрашена ліпниною з цегли, керамічною плиткою, кованим металом. Над одним з балконів парадного фасаду вирізано монограму замовника і власника будівлі – СА (Сергій Аршавський).
Персоналії
Хронологічні рубрики
Систематичні рубрики
Відомості про ресурс
Підготував(ла)
Назаренко Тетяна
