Відмінності між версіями «Сурма»

Поточна версія на 23:40, 4 листопада 2018

Сурма, -ми, ж. Труба (музык. инструм.). АД. 1. 159. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. Суремка, сурмонька, сурмочка. Гоя. I. 14. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Мкр. II. 34. Голос як сурмонька, т але ж чортова думонька. Ном. № 2984.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 томах.

СУ́РМА́, су́рми́, жін.

1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний. Сурма — один із видів козацької дерев'яної труби (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 47); Козацькі сурми грали до бою (Яків Качура, Вибр., 1953, 28); Народний митець.. застосував у своєму оркестрі [українських народних інструментів] скрипку, басолю, великий барабан.., а згодом своєрідно реставрував і ввів до нього старовинні народні інструменти — ліру, сурму, кобзу (Народна творчість та етнографія, 6, 1973, 85); * У порівняннях. Сліпили очі мідні коновки, довгі, як сурми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125).

2. Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн. Чуєш: сурми заграли! Час розплати настав (Микола Вороний, Вибр., 1959, 199); Може, оті сурмачі з сурмами, що поблискують їм у руках, тільки й ждуть, щоб обернутись і сповістити кожен своєму війську радісну вість? (Олесь Гончар, II, 1959, 403); Дзвеніло дитинство його в таборах Під клич піонерської сурми (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 227); * Образно. Уже не чути сурем журавлиних, Уже й самих не видно журавлів (Максим Рильський, I, 1956, 157); * У порівняннях. — Робітники, селяни, всі працюючі міст і сіл! — бойовими сурмами закликав цей «метелик». — Прокидайтеся, піднімайтеся! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 352).

3. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце циліндричним корпусом, який закінчується розтрубом, і пристроєм для зміни висоти звуку; труба. Голосно покотилися тонкі тарізучі [різкі] вигуки флейт та кларнетів; протяжно загули сурми та фаготи (Панас Мирний, III, 1954, 263); Сопілки й сурми грають, І скрипочка заводить; Ох, то ж моя кохана Танок весільний водить! (Леся Українка, IV, 1954, 83); // Взагалі духовий мідний музичний інструмент. Гриміла музика. Срібні й мідні голоси сурем лунали під склепінням .. їдальні (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95); Вже аж на світанні в саду одквітнуть лампіони, охрипнуть сурми на гулянні (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 61); * Образно. Гудуть сурми вітру над поїздами (Андрій Малишко, Любов, 1946, 69); * У порівняннях. Оновлення вславляю труд Ліричним віршем, як сурмою! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 50).

СУРМА́, и, жін.

1. Хімічний елемент — сріблясто-білий крихкий метал, який застосовують у металургійній, гумовій, фармацевтичній промисловості, піротехніці і т. ін. Сурма зустрічається в природі звичайно у сполуці з сіркою — у вигляді сурм'яного блиску (Загальна хімія, 1955, 376); Бабіти являють собою сплави олова, свинцю, міді, сурми, нікелю і інших металів (Токарна справа.., 1957, 62).

2. Чорна фарба для брів, вусів і т. ін.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.

сурма́ (зменшено-пестливі — су́ре́мка, су́рмонька, су́рмочка) — старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний; різновид козацької дерев’яної труби. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили (дума); Козаки стояли, на суремки гарно грали (М. Макаровський); Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька (М. Номис).

Вікіпедія

Су́рма́ (від тур. surna, zurna («зурна») < перс. surna(j)‎)[1] — старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент. Грали на ньому «сурмачі». Використовували як військові музи́ки, так і цивільний люд. Зараз сурми витіснені мідними інструментами. Є спроби відновити сурми в оркестрах народних інструментів.

Гобоєві духові інструменти відрізняються від кларнетових тим, що замість одинарного битного язичка вони мають подвійного язичка або подвійну тростину, обидві частини якої торкаються одна одної під час вібрації. Гобоєві духові інструменти винайдено значно пізніше від кларнетових, і вживали їх переважно як військові музичні інструменти нарівні з трубою, або заміняючи її. У східних народів, серед яких гобой досяг дуже високого рівня розвитку, він зветься «сурнай» (перс. surna(j)‎) або «зурна» (тур. surna, zurna). Звідси походять українська назва цього інструмента — сурма й російська — сурна.

В українській літературі дуже часто плутають сурму з трубою, ототожнюючи їх, що не зовсім правильно. Сурма — гобоєвий інструмент, а труба — амбушурний. У ті часи, коли ці інструменти були у вжитку в Україні, відмінність між ними завжди виразно підкреслювано. Ось приклад з української народної пісні:

« Ой в неділю дуже рано В сурми й труби заіграли.

»

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання