Відмінності між версіями «Сухота»

Поточна версія на 23:30, 4 листопада 2018

Сухо́та, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити сухота моя, за козаченьком красота моя. Нп. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. Мет. 255. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. См. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Св. Л. 321. Левиц. Пов. 326. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. Г. Барв. 149. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Мил. 32. ХС. VII. 415. Ум. Сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Чуб. V. 249 Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, ми на вашу сухотоньку та й поберемося. Грин. III. 190.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства;

СУХО́ТА, и, ж.

1. перев, мн., заст.. Туберкульоз. Сухоти вже давно потроху точили його (Гр., І, 1963, 263); Натура гине — вся в оздобах, в злоті, — Остатній усміх ясний посила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті (Л. Укр., І, 1951, 57); Віра Захарівна хворіє на сухоти (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 91).

∆ Скороте́чні сухо́ти див. скороте́чний.

2. нар.-поет. Туга, журба. За малим жити — сухота моя (Сл. Гр.); Через тебе, дівко, Впав я в сухоти — Ані вночі спання, Ні вдень роботи! (Укр.. лір. пісні, 1958, 293); // Людина, через яку хто-небудь страждає.

3. розм. Жарка, суха погода; засуха. Яка не довга сухота у літі, а.. їй дощ учинить край! (Три золоті сл., 1968, 134).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.

сухо́та —

1) перев. у множині — народна назва туберкульозу;

2) народнопоетична назва туги, журби. Через тебе, дівко, Впав я у сухоти — Ані вночі спання, Ні удень роботи (пісня); Прийшла субота — дівчині сухота (пісня).

Вікіпедія

Туберкульоз (лат. tuberculosis; або ТБ — скорочення від туберкульозна бактерія; раніше сухоти; рос. чахотка) — поширене і у багатьох випадках летальне інфекційне захворювання з хронічним перебігом і частою багатосистемністю уражень. Трапляється як серед людей, так й тварин. Його спричинюють різні види мікобактерій, частіше за все Mycobacterium tuberculosis.[1] Найчастіше патологічний процес локалізується в легенях (легеневий туберкульоз), також може уражати інші органі тіла (позалегеневий туберкульоз) — мозкові оболони, нирки, печінка, кістки, шкіра тощо. Передається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції, коли хворі на активний легеневий або гортанний туберкульоз кашляють, чхають або іншим чином виділяють слину у повітря.[2] Велика частка випадків хвороби є субклінічними і латентними. Приблизно кожна 10-та латентна інфекція прогресує до активного процесу.

Хоча більшість випадків туберкульозу спричинює Mycobacterium tuberculosis, для яких люди є основним резервуаром, і саме такий туберкульоз називають класичним, але подібне захворювання іноді породжують інші мікобактерії — M. bovis, M. africanum та M. microti, які разом з M. tuberculosis відомі як видовий комплекс Mycobacterium tuberculosis.

Класичними симптомами активної туберкульозної інфекції є хронічний кашель з кровохарканням, гарячкою, нічною пітливістю і втратою ваги. Ураження інших органів зумовлює широкий спектр симптомів. Діагностування активного туберкульозу проводиться шляхом виявлення збудника і його слідів, рентгенологічними дослідженнями, найчастіше рентгенографію грудної клітки, в тому числі, й комп'ютерної томографії. Діагностування латентного туберкульозу засноване на туберкуліновій шкірній пробі. Лікування складне і вимагає прийому декількох видів протитуберкульозних препаратів протягом тривалого часу. Оточуючих хворого людей також перевіряють і, за необхідності, лікують. Резистентність до антибіотиків є проблемою при цій хворобі, особливо у випадку мультирезистентного туберкульозу. Для попередження туберкульозу потрібно масово перевіряти людей на наявність його та проводити вакцинацію за допомогою вакцини БЦЖ, яка створює імунітет проти зараження Mycobacterium tuberculosis.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання