Відмінності між версіями «Товченик»

Версія за 20:54, 4 листопада 2018

Товченик, -ка, м. 1) Тумакъ, ударъ. 2) Родъ кушанья. — пісні́ — изъ рыбы, преимущественно щуки: истолченное рыбье мясо съ мукой, солью, перцемъ, сваренное въ видѣ клецокъ. — скоро́мні — то же изъ мяса. Сим. 167. Маркев. 163. Ум. Товченичок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ТОВЧЕ́НИК, а, ч., перев. мн. товче́ники, ів.

1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м’яса, до якого додається борошно, сіль, перець. — Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м’ясо на товченики та заходилась варити горошок (Н.-Лев., VI, 1966, 16); Жінки розставляють на майдані столи.. Ставлять сметану, сир, вареники й товченики, і мед прямо мисками — гречаний, темний у сотах і просто мед, і яблука, й сливи (Довж., І, 1958, 191).

2. розм. Удар кулаком. Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Гл., Вибр., 1957, 319); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка. — А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, І, 1962, 53).

◊ Нахапа́тися товче́ників див. наха́пуватися.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 169.

Зовнішні посилання