Відмінності між версіями «Характерство»

Версія за 20:02, 4 листопада 2018

Характерство, -ва, с. Колдовство. К. ЧР. 151. Вони беруть однією хистю, а в нашого брата про запас і характерство єсть. К. ЧР. 128.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках У деяких джерелах згадують жовнірів, що мали при собі так званий «характер» - папірець із замовлянням від зброї, холодної або вогнепальної.

Інколи то був не папірець, а металевий предмет з вибитими знаками. Як ми вже знаємо, такий предмет називався "терафім" або "талісман", а в Галичині - мольфа.

 Щодо папірців із замовляннями, маємо таку легенду: коли козак йшов на війну, то звертавсь то бабці або діда, які дещо вміли, із проханням зробити замовляння до невразливості або від зброї. Перевіряли те замовляння так, прив’язували під крило півню той папірець та з 50 кроків стріляли з рушниці. Якщо півень лишався живим – мольфа працює.

 Тільки за межами Галичина ту мольфу звали «характер», а невразливу людину – «характерником», тобто тим, хто мав «характер». Але не характер, як купу психологічних рис особистості – а саме, як знаки на папірі або у металі.

Але чому той знак називали "характер"? А тому що в українській мові стрічається багато слів подібних до европейських мов.

То яке ж то слово? Чому «характер»? Тому що з латини або грецької або англійської «знак» - а ми вже знаемо, що характерний жовнір носив при собі знак, окрім «sing» або «symbol» - ще й «character».

Й тут усе збігається в одне. Походить від др.-греч. χαρακτήρ «риса, знак, прикмета» (першонач. «чеканщик»?), из χαράσσω «царапаю, відмічаю, роблю клеймо». В деяких европейських мовах слово запозич. через лат. character. Англ. character — с XIV ст, запозичене. через ст.-франц. caractere

Особливо цікаве значення - царапаю, відмічаю, ставлю клеймо - у відношенні до чеканення, що має безпосереднє відношення до мольфи.

Й дещо подібне до мольфи-характеру - янтри. устар., рег. (Кубань) колдовство, знахарство, заговоры, поверья бытовавшие в казачестве ◆ Нельзя не обратить внимания на самое слово характерство, которым определяется всякое волхвование на случайности войны, а особенно заклинание или знамение, ограждающее воина от раны в бою. И. Д. Попко, «Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. Очерки края, общества, вооруженной силы и службы», 1858 г. Синонимы волхвование, колдовство, ворожение

а, сер., заст. Чаклунство. Зміркував характерник, що ні до чого.. не придалося його характерство (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 192); — Не дурно, мабуть, іде між людьми поголоска про їх [запорожців] характерство... Утікає од татар, розстеле на воді бурку да й попливе (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 101).

Характерник (укр. Характерник, химородник, галдовніков, заморочнік) - найменування відуни, цілителя, духовного наставника в Запорізькій Січі, який займався не тільки знахарством або ворожінням, але і лікуванням поранених козаків, їх психологічної і фізичної підготовкою, про що говорять різні свідчення очевидців , українських народних легенд і парафраз. Згідно української міфології характерники володіли магічними здібностями, які вони використовували для потреб запорізьких козаків. Характерники в українській міфології мають позитивний образ, який виражається в персоніфікованої легендарної особистості козака Мамая.

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Зовнішні посилання