Відмінності між версіями «Околиця»
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:околиця1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:околиця2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:околиця3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:околиця4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 19:53, 4 листопада 2018
Околиця, -ці, ж. 1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Єв. Мр. І. 28. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Чуб. І. 154. Полупанки роз’їзжали геть по околиці з сурмачами. Стор. МПр. 73. 2) Околышекъ. Вас. 156. До лиця околиця. Ном. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає. Мет. 377. 3) Огороженное поле. Любеч. 4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. Око́личка. Держать шапочки за околички. Чуб. III. 279.
Околиця — віддалена від центру частина поселення, передмістя, куток населеного пункту; місцина, що прилягає до чого-небудь чи оточує щось (округа, окіл, околія, окол); віддалена прикордонна область (окраїна).
Словники
ОКОЛИЦЯ, і, жін.
1. Віддалена від центру частина населеного пункту.
Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 154);
Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (Микола Олійник, Леся, 1960, 62).
2. Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа.
Блука наш Іванко із села в село, і хуторів не мина.. Обійшов усю околицю і вже степами потяг (Олекса Стороженко, I, 1957, 136);
Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину (Нечуй-Левицький, I, 1956, 157);
Через яких тижнів два після пожежі у Вітровій Балці по всій околиці пройшли пожежі, як вогняні смерчі (Андрій Головко, II, 1957, 280).
3. Віддалена прикордонна область держави; окраїна.
Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
4. у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями.
Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 232).
Словник синонімів Полюги
Околиця (навколишня місцевість), округа, довкілля, (те, що далі від основної частини) окраїна, край, (села) царина, кашкета, околичка.
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 673.
