Відмінності між версіями «Увінчати»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ув]] | [[Категорія:Ув]] | ||
| − | ==Сучасні словники== | + | ==''Сучасні словники''== |
<big>'''[http://sum.in.ua/s/uvinchuvaty Академічний(1970—1980) Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | <big>'''[http://sum.in.ua/s/uvinchuvaty Академічний(1970—1980) Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
</big>''' | </big>''' | ||
| + | |||
| + | ''Сучасне тлумачення'' | ||
1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); | 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); | ||
| Рядок 21: | Рядок 23: | ||
</big>''' | </big>''' | ||
| − | УВІНЧАТИ: | + | ''УВІНЧАТИ:'' |
1.сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко). | 1.сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко). | ||
Версія за 17:13, 4 листопада 2018
Увінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали. Шевч. 601.
Сучасні словники
Академічний(1970—1980) Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Сучасне тлумачення
1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); 2. Прикрашати (про вінок з чого-небудь або щось, схоже на вінок). Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола. Доріжкою пролягав проділ зачіски, і все це увінчували туго заплетені, викладені короною коси (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); * Образно. Вечір увінчав поле довгими рядами вишнурованих високих кіп і густими обмолоченими купами соломи з-під комбайнів (Яків Качура, Вибр., 1947, 78).
3. Бути у верхній частині чого-небудь, закінчувати собою верхню частину чого-небудь. Клени та липи увінчують високі горби і прямовисні кручі (Олесь Донченко, IV, 1957, 39); Наземну станцію «Дніпро» увінчують білі статуї, що символізують мир і працю... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 9); Більше ніж сто років тому поблизу скелі, яка увінчувала акрополь Пантикапея, було викопано, щоправда, дуже ушкоджену, мармурову статую богині Кібели, святилище якої містилося, як гадали, в печері під скелею (Вітчизна, 11, 1968, 216); Орфографія (словоформи)
Орфографічний словник української мови
Увінча́ти — дієслово доконаного виду
Фразеологічний словник української мови
УВІНЧАТИ:
1.сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко).
2.уві́нчувати (вінча́ти) / увінча́ти ла́врами кого. Прославляти кого-небудь; визнавати чиїсь успіхи. Хоча С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцинський і не мали змоги на рідній землі демонструвати своє мистецтво, але й там, на чужині, вони зуміли прихилити до себе серця.. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків з України (З журналу).
Ілюстрації
|
|
|
|
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/s/uvinchuvaty
