Відмінності між версіями «Увінчати»

Версія за 17:06, 4 листопада 2018

Увінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали. Шевч. 601.

Сучасні словники

Одинадцятитомний «Словник української мови» http://sum.in.ua/s/uvinchuvaty

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. [Антей:] Се Ніке увінчала свого поета (Леся Українка, III, 1952, 424); Музична громадськість відзначала тридцятийятиріччя творчої діяльності Миколи Лисенка.. Трупа українських мандрівних акторів показала «Чорноморців» і увінчала голову свого великого друга срібним вінком... (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 146); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86); 2. Прикрашати (про вінок з чого-небудь або щось, схоже на вінок). Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола. Доріжкою пролягав проділ зачіски, і все це увінчували туго заплетені, викладені короною коси (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); * Образно. Вечір увінчав поле довгими рядами вишнурованих високих кіп і густими обмолоченими купами соломи з-під комбайнів (Яків Качура, Вибр., 1947, 78).

3. Бути у верхній частині чого-небудь, закінчувати собою верхню частину чого-небудь. Клени та липи увінчують високі горби і прямовисні кручі (Олесь Донченко, IV, 1957, 39); Наземну станцію «Дніпро» увінчують білі статуї, що символізують мир і працю... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 9); Більше ніж сто років тому поблизу скелі, яка увінчувала акрополь Пантикапея, було викопано, щоправда, дуже ушкоджену, мармурову статую богині Кібели, святилище якої містилося, як гадали, в печері під скелею (Вітчизна, 11, 1968, 216); Орфографія (словоформи)

Увінча́ти — дієслово доконаного виду УВІНЧАТИ: 1.сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко).

2.уві́нчувати (вінча́ти) / увінча́ти ла́врами кого. Прославляти кого-небудь; визнавати чиїсь успіхи. Хоча С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцинський і не мали змоги на рідній землі демонструвати своє мистецтво, але й там, на чужині, вони зуміли прихилити до себе серця.. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків з України (З журналу).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/uvinchuvaty http://slovopedia.org.ua/35/53411/212036.html http://slovopedia.org.ua/49/53411/361948.html