Відмінності між версіями «Забрьоха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 27: Рядок 27:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123456.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zabroha12.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12345.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12345.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}

Версія за 16:53, 4 листопада 2018

Забрьо́ха, -хи, об. Забрызганный грязью. См. Задріпа. Так і швендя куди попало бісів забрьоха. Харьк.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАБРЬО́ХА, и, ч. і ж., розм., рідко. Людина, що забрьохалася.


1.забрьоха -и; ч. и ж. грязну́ля


2.Забрьоха — головний герой твору, козацький сотник. Ледар, надає перевагу простим тілесним втіхам (алкоголь, їжа, сон). Вирізняється неосвіченістю (вміє рахувати лише до тридцяти). В управлінні сотнею не самостійний та безпорадний. В усьому радиться та спирається на сотенного писара Пістряка.[1]


3.забрьо́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко

Ілюстрації

Zabr12.jpg Zabr123.jpg Zabroha12.jpg Zabr12345.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.

Зовнішні посилання