Відмінності між версіями «Забрьоха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123456. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr123456.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12345.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabr12345.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:52, 4 листопада 2018
Забрьо́ха, -хи, об. Забрызганный грязью. См. Задріпа. Так і швендя куди попало бісів забрьоха. Харьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАБРЬО́ХА, и, ч. і ж., розм., рідко. Людина, що забрьохалася.
1.забрьоха
-и; ч. и ж.
грязну́ля
2.Забрьоха — головний герой твору, козацький сотник. Ледар, надає перевагу простим тілесним втіхам (алкоголь, їжа, сон). Вирізняється неосвіченістю (вміє рахувати лише до тридцяти). В управлінні сотнею не самостійний та безпорадний. В усьому радиться та спирається на сотенного писара Пістряка.[1]
3.забрьо́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко
Ілюстрації
|
|
x140px | 
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.
