Відмінності між версіями «Красота»

Версія за 15:21, 4 листопада 2018

Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.

Сучасні словники

КРАСОТА́,-и, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).

Ілюстрації

Словник синонімів

КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).

КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).

Словник відмінків

Красота- іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири красоти́ Цитати про красу Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці. Джек Лондон Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі. Алессандро Д'Авенія Велич людини - найвища форма краси. Террі Гудкайнд Вірш КРАСОТА Гірський мій Ті́кичу, дивлю́ся на спокійний плин – на кожен русла плавний ви́гин – і плачу… воло́тцем очеретяним розчулено тремчу, човном до берега приковано мовчу, Гірський мій Тікичу пливуть, як хмари, над тобою верби у флері романтичної журби, у паволо́ці злотору́сої задуми… пірча́сту зграйку суму плю́снули в небо дикі голуби злітаються з горбка, із висоти, полишивши обійстя і госпо́ди, чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди – спішать із Тікича Гірського воду пити, допастися його снаги і вроди …і на ту сторону з високого моста, по са́мі вінця небокраю, звивається між рівнопі́ль і грає Гірського Тікича шовкова лента: упійманим карасиком стриба́є у перевитих променем осо́ках – то зблисне ясно і сліпучо срібним боком, то знову межи вербами щеза́є … в обидві сторони з високого моста не тільки оком – серцем зрячим бачу: така проста натхненна Красота… і я – не те, щоб навіть плачу, а сльози, не питаючи, течуть, як ти, Гірський мій Тікичу… Автор: Валя Савелюк Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328. https://uk.worldwidedictionary.org/ Зовнішні посилання