Відмінності між версіями «Жереп»
| (не показана одна проміжна версія 3 учасників) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Же]] | [[Категорія:Же]] | ||
| + | '''Ялівець''' або '''жереп''' – рід вічнозелених деревних рослин родини кипарисових; хвойна рослина, щільний низький чагарник з короткими голками, що не перевищує у висоту 1 м. Крона плоско-округла, до 3 м шириною. Гілки різної довжини, але частіше короткі б, на кінцях пагонів більш радіальні, розташовані дуже щільно і спрямовані вгору. Шишки симетричні, майже сидячі; перший рік мають колір від блакитного до фіолетового, при повному дозріванні набувають колір від жовтуватого до темно-коричневого. | ||
| + | |||
| + | Уживали як профілактичний засіб від епідемії. Ця рослина надзвичайно витривала до холоду, спеки, посухи, надмірного зволоження, а також снігових завалів. Росте на бідних пісках, позбавлених гумусу, мохових болотах, на вапнякових і кам'янистих, сухих і вологих ґрунтах. | ||
| + | |||
| + | Гуцули обкурювали житло гілками ялівцю і розкладали з нього вогнища на дорогах, що вели до заражених місць. Те ж саме робили й на Поліссі. У деяких місцевостях обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, аби відігнати усі недуги. Іноді через палаючий ялівець переступали або перестрибували. Вірили, що тільки такий вогонь може спалити упиря (Бойківщина). На Купала для підсилення очисної сили вогню добавляли ялівець, який зазделегіть заготовляли. У весільних обрядах ялівцем прикрашали коровай (Полісся), для того молодий сам зрізав ялівець у лісі (Волинь); ним прикрашали весільний бутель (Чернігівщина); із нього робили весільне гільце (Полісся). | ||
| + | |||
| + | У медицині використовують плоди – шишкоягоди ялівця. Із них готують різноманітні збори – сечогінні і антисептичні, останні призначають при хронічних захворюваннях дихальних шляхів, для розрідження мокроти. Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, жіночих хворобах, ревматизмі, відвар гілок — при діатезі. У народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, нирковокам'яній хворобі. Сік із шишок п'ють як сечогінний і регулюючий травлення засіб, при набряках. У гомеопатії використовують есенції зі свіжих шишок. | ||
| + | |||
| + | У харчуванні вживають плоди ялівця як прянощі. Їх використовують для надання приємного смаку дичині, квасу, пиву, морсу, прохолоджуючим газованим напоям, солінням та маринадам. Ялівець надає особливі смакові властивості смаженому м’ясу і стравам із домашньої птиці й дичини.Плоди також використовують для приготування солодкого сиропу, желе, мармеладу, пряників, киселів, коржиків. З шишкоягід, хвої та гілок ялівцю одержують ефірну олію. Ефірна олія із хвої використовується для виготовлення імерсійної олії та освіжаючих есенцій. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Словник синонімів української мови== | ||
| + | У Карпатах гірську сосну називають '''жереп''', лелич, ориш, хвойний чагарник, ялівець, а також косодеревина. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | '''ЖЕРЕП''', чол. | ||
| + | |||
| + | '''1'''.Гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками. Сосна '''жереп'''.. в Українських Карпатах поширена за верхньою межею переважно хвойних лісів в субальпійському поясі на висоті від 1300 до 1850 м (Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76). | ||
| + | |||
| + | '''2'''.Хвойний чагарник або дерево родини кипарисових з м'ясистими, подібними до ягід шишками; використовується в промисловості; '''ялівець'''. Замість лісів тепер слався землею '''жереп''', чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318); Що далі вгору, то крутіші схили; Колючий '''жереп''' і гранітні брили Нам намагались перетяти путь (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7). | ||
| + | |||
| + | '''3'''. '''Жереп''' - місцева назва альпійської сосни у Карпатах (Карпатський словник) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:жереп1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:жереп2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Можжевельник1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Можжевельник2.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=Il_uKvY4ohw&t=1s | ||
| − | + | https://www.youtube.com/watch?v=JnC8qeaxH2s | |
| + | |||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=8N9UWhqUvbg | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл. | |
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520. | ||
| + | |||
| + | Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76). | ||
| + | |||
| + | Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318. | ||
| + | |||
| + | Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7. | ||
| + | |||
| + | Інформація з Вікіпедії. | ||
| + | |||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 15:12, 4 листопада 2018
Жереп, -пу, м. 1) Родъ горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся. Вх. Зн. 17. 2) Можжевельникъ, Juniperus communis. Вх. Зн. 17.
Ялівець або жереп – рід вічнозелених деревних рослин родини кипарисових; хвойна рослина, щільний низький чагарник з короткими голками, що не перевищує у висоту 1 м. Крона плоско-округла, до 3 м шириною. Гілки різної довжини, але частіше короткі б, на кінцях пагонів більш радіальні, розташовані дуже щільно і спрямовані вгору. Шишки симетричні, майже сидячі; перший рік мають колір від блакитного до фіолетового, при повному дозріванні набувають колір від жовтуватого до темно-коричневого.
Уживали як профілактичний засіб від епідемії. Ця рослина надзвичайно витривала до холоду, спеки, посухи, надмірного зволоження, а також снігових завалів. Росте на бідних пісках, позбавлених гумусу, мохових болотах, на вапнякових і кам'янистих, сухих і вологих ґрунтах.
Гуцули обкурювали житло гілками ялівцю і розкладали з нього вогнища на дорогах, що вели до заражених місць. Те ж саме робили й на Поліссі. У деяких місцевостях обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, аби відігнати усі недуги. Іноді через палаючий ялівець переступали або перестрибували. Вірили, що тільки такий вогонь може спалити упиря (Бойківщина). На Купала для підсилення очисної сили вогню добавляли ялівець, який зазделегіть заготовляли. У весільних обрядах ялівцем прикрашали коровай (Полісся), для того молодий сам зрізав ялівець у лісі (Волинь); ним прикрашали весільний бутель (Чернігівщина); із нього робили весільне гільце (Полісся).
У медицині використовують плоди – шишкоягоди ялівця. Із них готують різноманітні збори – сечогінні і антисептичні, останні призначають при хронічних захворюваннях дихальних шляхів, для розрідження мокроти. Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, жіночих хворобах, ревматизмі, відвар гілок — при діатезі. У народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, нирковокам'яній хворобі. Сік із шишок п'ють як сечогінний і регулюючий травлення засіб, при набряках. У гомеопатії використовують есенції зі свіжих шишок.
У харчуванні вживають плоди ялівця як прянощі. Їх використовують для надання приємного смаку дичині, квасу, пиву, морсу, прохолоджуючим газованим напоям, солінням та маринадам. Ялівець надає особливі смакові властивості смаженому м’ясу і стравам із домашньої птиці й дичини.Плоди також використовують для приготування солодкого сиропу, желе, мармеладу, пряників, киселів, коржиків. З шишкоягід, хвої та гілок ялівцю одержують ефірну олію. Ефірна олія із хвої використовується для виготовлення імерсійної олії та освіжаючих есенцій.
Зміст
Словник синонімів української мови
У Карпатах гірську сосну називають жереп, лелич, ориш, хвойний чагарник, ялівець, а також косодеревина.
Сучасні словники
ЖЕРЕП, чол.
1.Гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками. Сосна жереп.. в Українських Карпатах поширена за верхньою межею переважно хвойних лісів в субальпійському поясі на висоті від 1300 до 1850 м (Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76).
2.Хвойний чагарник або дерево родини кипарисових з м'ясистими, подібними до ягід шишками; використовується в промисловості; ялівець. Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318); Що далі вгору, то крутіші схили; Колючий жереп і гранітні брили Нам намагались перетяти путь (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7).
3. Жереп - місцева назва альпійської сосни у Карпатах (Карпатський словник)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=Il_uKvY4ohw&t=1s
https://www.youtube.com/watch?v=JnC8qeaxH2s
https://www.youtube.com/watch?v=8N9UWhqUvbg
Джерела та література
Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.
Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76).
Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318.
Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7.
Інформація з Вікіпедії.
