Відмінності між версіями «Оченько»

Версія за 15:10, 3 листопада 2018

Оченько, -ка, с. Ум. отъ око. Чуб. V. 2, 246.

Cучасні словники

Електронний словник о́ко (мн. о́чі = ві́чі; зменшено-пестливі — оченя́та, о́ченьки, очи́ці, ві́ченьки) —

1. орган зору в люди­ни, у всіх хребетних тварин та де­яких безхребетних; також погляд, зір і в переносному значенні — піклування, догляд; у народній ес­тетиці символізують привабли­вість, красу («Чорні брови, карі очі», «Виплакала карі очі за чотири ночі», «Які очі, така й врода»), людську сутність («Очі — дзеркало душі», «Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі», «Людське око бачить глибоко»), вдачу («Очі грають, зу­би скакають»), розум, проникли­вість, пильність («Око, око, не ди­вися так глибоко», «Очима і стріляє, і молить, і благає», «Невчене око загляне їм в душу глибоко-глибоко», «Зіркі очі бачать і вдень і вночі»), жадібність («Бачить око, да зуб не йме», «В нього те око ба­чить, на яке дають», «Їв би очима, та душа не приймає»), заздрощі («Очі завидющі, руки загребущі», «Як заздрісне око, то ціле тіло тер­пить»), нахабство («Лізе в очі, мов оса (як сновида)», «Безсоромні очі все перекліпають», «Як сіль в очі встряв»); у народі вірять в добре і лихе (погане) око; сві́тле о́ко — чисте сумління; погані очі — без­соромні, «все перелупають», їх «і сором не бере»; про погану люди­ну кажуть: «Псові очі, а чортові ду­шу продав»; за повір’ями, «праве око свербить — радіти, ліве — на сльози», погане (недобре) око (от­же завидюще) може зурочити, як у Панаса Мирного: «Боїшся, щоб не зурочив… У мене не такі очі»; звід­си сполучення з [лихо́го (пога́ного)] о́ка, з [лихи́х (пога́них)] оче́й, тобто з погляду, який може зурочити, принести нещастя, наприклад, у Г. Квітки-Основ’яненка: «Явдоха узяла води, нашептала над нею, збризнула його [сотника] тою во­дою, далі злизала язиком хрест-на-хрест через вид, щоб з очей чого не сталось»; об’єкт численних віру­вань і повір’їв; за допомогою ока людина може вплинути на долю іншої людини, особливо негатив­но (звідси зочити, тобто нашкоди­ти, навести вроки за допомогою очей, погляду); оком дня наші предки називали Сонце, очима ночі — Місяць і зорі, і, навпаки, людські очі порівнювали із Сонцем і Місяцем; з очима ототож­нюються вікна, пор. народну за­гадку про око: «Стоїть палата, нав­коло мохната, одне вікно, і те мок­ре»; різнокольорові очі — ознака належності до нечистої сили; особливі властивості приписують очам деяких тварин: заворожу-вальну силу має погляд вовка, ко­ли він першим подивиться на лю­дину; погляд жаби наводить при­чину або випадання зубів; магічну силу мають косі очі зайця, вони можуть зурочити, наслати безсон­ня або сонливість, викликати по­жежу; народний афоризм «Очі не бачать — серце не болить» вира­жає силу впливу зорових вражень на почуття людини, пор. синоні­ми: о́чі важкі́, вогне́нні, гаря́чі, глибо́кі, го́стрі, іскри́сті, промени́сті, прони́зливі, ся́ючі, яскра́ві; погляд бездо́нний, блиску́чий, важки́й, від­кри́тий, гаря́чий, гіпноти́чний, гли­бо́кий, гні́вний, го́рдий, го́стрий, жагу́чий, журли́вий, зірки́й, іскри́с­тий, палки́й, пеку́чий, пломені́ючий, промени́стий, шале́ний. В очі лис, поза очі біс (прислів’я); В чужім оці порошинку бачиш, а в своїм і поліна не примічаєш (прислів’я); Не догля­неш оком, то вилізе боком (при­слів’я); Рученьки терпнуть, злипа­ються віченьки (П. Грабовський); Лізе в вічі мов оса (М. Номис); Соньки-дрімки у віченьки (М. Мак­симович); у сполученні: Геть з-пе́­ред оче́й! — уживається як лай­ливий вираз на означення бажання негайно прогнати, вигнати кого-небудь, аби його більше не бачити; З оче́й ста́лося — зочено, зурочено; І в ві́чі не ба́чити — ніколи не бачити або не мати чого-небудь; моро́з з очи́ма — сильний мороз; позича́ти в сірка́ оче́й — соромно в очі кому-небудь дивитися;
2. Всеви́дящеє (Недре́мне, Бо́же) О́ко — Бог (див.); Недремне Око — це й іконописний сюжет з немовлям-Христосом з розплющеними очи­ма на гронах винограду в білій со­рочині; Оком Божим називали й Сонце. А ти, Всевидящеє Око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих (Т. Шевченко);
3. во́вче о́ко — за народними повір’ями, «погане», «зле» око, що має недоб­рий вплив на все, чого тільки тор­кнеться: подивиться на дерево — воно враз засихає; погляне на сви­ню з поросятами — вона неодмін­но їх з’їсть; подивиться на курча­та — вони виздихають; недобре око спричиняє хвороби, збитки й різні нещастя; це не залежить від волі людини; такі очі бувають під густими зрослими бровами і самі чорні (кажуть: «Бійся чорних та карих очей»), вирячені або запалі, косі, заздрісні; йде повір’я від спекотного блиску сонячного ока, що спричиняє посуху, неврожаї та хвороби, від блискотливого ока Перуна, що насилає смерть і по­жежі, від злих очей нечистої сили;
4. стара одиниця ваги (1,2 кг), а також міра об’єму хмільних напоїв (1 – 1,5 л); пляшка такого розміру; після назви десятків — число один (двадцять з оком — 21);

Значення в іноземних словниках

Urban Dictionary eyes (n.) - Traditionally defined as a feature on a living creature’s body that allows it to see, this simple area of the body is considered by some to be the most beautiful and mystifying physical feature of another person (especially the eyes of a woman). Unlike the breasts, legs, or gluteus maximus (which are often associated with physical beauty in women) the eyes hold value outside of the realm of sexuality. (Some would even argue that, for this reason alone, the admiration of a woman's eyes is more respectable and pure than being physically attracted toward some element of her sex.) Some men find the most dazzling feature of a woman to be her eyes, leaving everything else as all but completely irrelevant. Looking into a woman’s eyes, one can sometimes peer into her soul.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Вікіпедія Будова ока

Джерела та література

1. Ali, Mohamed Ather; Klyne, M. A. (1985). Vision in Vertebrates. New York: Plenum Press. ISBN 0-306-42065-1. (англ.)
2. Сокуренко, Вячеслав Михайлович. Око людини та офтальмологічні прилади: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за спец. «Медичні прилади і системи», «Біомедична інженерія» / В. М. Сокуренко, Г. С. Тимчик, І. Г. Чиж ; Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т» . — К. : НТУУ «КПІ», 2009. — 264 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 257–260.
3. Офтальмологія: навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів акредитації та лікарів заг. практики — сімейних лікарів / А. О. Ватченко [та ін.]; за ред. проф. А. О. Ватченко, доц. М. М. Тимофєєва ; Центр. метод. каб. з вищ. мед. освіти МОЗ України, Дніпропетр. держ. мед. акад., Каф. офтальмології. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2006. — 129 с. — Бібліогр.: с. 124 .
4. Венгер, Галина Юхимівна. Офтальмологія: курс лекцій : навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. / Г. Ю. Венгер, А. М. Солдатова, Л. В. Венгер. — О. : Одес. медун-т, 2010. — 179 с. — (Бібліотека студента-медика / Одес. нац. мед. ун-т). — Бібліогр.: с. 176–177.
5. Офтальмологія собак і котів: навч.-практ. посіб. / О. Ф. Петренко [та ін.]; за ред. д-ра вет. наук, проф. В. Б. Борисевича. — К. : Науковий світ, 2010. — 215 с. : рис.