Відмінності між версіями «Кандиба»
(Створена сторінка: '''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у яр...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн. | '''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн. | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках<br /> | ||
+ | '''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.'''<br /> | ||
+ | |||
+ | кандиба | ||
+ | -и, ж. | ||
+ | Слабка конячина, шкапа. | ||
+ | Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | Чари ночі<br /> | ||
+ | |||
+ | Олесь Олександр(Кандиба) | ||
+ | Сміються, плачуть солов'ї | ||
+ | І б'ють піснями в груди: | ||
+ | "Цілуй, цілуй, цілуй її, — | ||
+ | Знов молодість не буде! | ||
+ | |||
+ | Ти не дивись, що буде там, | ||
+ | Чи забуття, чи зрада: | ||
+ | Весна іде назустріч вам, | ||
+ | Весна в сей час вам рада. | ||
+ | |||
+ | На мент єдиний залиши | ||
+ | Свій сум, думки і горе — | ||
+ | І струмінь власної душі | ||
+ | Улий в шумляче море. | ||
+ | |||
+ | Лови летючу мить життя! | ||
+ | Чаруйсь, хмелій, впивайся | ||
+ | І серед мрій і забуття | ||
+ | В розкошах закохайся. | ||
+ | |||
+ | Поглянь, уся земля тремтить | ||
+ | В палких обіймах ночі, | ||
+ | Лист квітці рвійно шелестить, | ||
+ | Траві струмок воркоче. | ||
+ | |||
+ | Відбились зорі у воді, | ||
+ | Летять до хмар тумани... | ||
+ | Тут ллються пахощі густі, | ||
+ | Там гнуться верби п'яні. | ||
+ | |||
+ | Як іскра ще в тобі горить | ||
+ | І згаснути не вспіла, — | ||
+ | Гори! Життя — єдина мить, | ||
+ | Для смерті ж — вічність ціла. | ||
+ | |||
+ | Чому ж стоїш без руху ти, | ||
+ | Коли ввесь світ співає? | ||
+ | Налагодь струни золоті: | ||
+ | Бенкет весна справляє. | ||
+ | |||
+ | І сміло йди під дзвін чарок | ||
+ | З вогнем, з піснями в гості | ||
+ | На свято радісне квіток, | ||
+ | Кохання, снів і млості. | ||
+ | Загине все без вороття: | ||
+ | Що візьме час, що люди, | ||
+ | Погасне в серці багаття, | ||
+ | І захолонуть груди. | ||
+ | |||
+ | І схочеш ти вернуть собі, | ||
+ | Як Фауст, дні минулі... | ||
+ | Та знай: над нас — боги скупі, | ||
+ | Над нас — глухі й нечулі..." | ||
+ | . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | ||
+ | . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | ||
+ | |||
+ | Сміються, плачуть солов'ї | ||
+ | І б'ють піснями в груди: | ||
+ | "Цілуй, цілуй, цілуй її — | ||
+ | Знов молодість не буде!" | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848 | ||
+ | http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0 | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Версія за 15:52, 2 листопада 2018
Канди́ба, -би, ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
кандиба -и, ж. Слабка конячина, шкапа. Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
Цікаві факти
Чари ночі
Олесь Олександр(Кандиба) Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі..." . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!"
Джерела та література
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848 http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0