Відмінності між версіями «Пищати»
(→Сучасні словники) |
(→Джерела та література) |
||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 375.Коментарі (0) | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== |
Версія за 10:46, 2 листопада 2018
Пищати, -щу, -щи́ш, гл. Пищать. Пищить як каня. Ном. № 2770.
Зміст
Сучасні словники
1. Видавати писк (про комах, птахів, деяких тварин). [Всі (співають):] І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми порося тащить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 507); Стає тихо на базарі, тільки де-не-де в продуктових крамницях пищать щури та миші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83); Тихо було, пре тихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 23); // Видавати пронизливі різкі звуки, верещати (про людину). Хазяїн.. узвав [наймита] злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукує, та пищить, та верещить (Марко Вовчок, I, 1955, 311); В сінях згасили світло, дівки дико пищали, а парубки душилися од сміху (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354); // Плакати тоненьким голосом (про дитину). Діти, погубивши матерів, пищать (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14); Діти пищать на руках у матерів (Юрій Яновський, IV, 1959, 39); // розм. Говорити або співати тонким, пискливим голосом. А співає як! Та хіба в нього був коли-небудь голос? Так, щось там пищало позад гурту, коли ставали до співу... (Юрій Яновський, II, 1954, 139).
2. У результаті якої-небудь дії видавати високий протяжний звук, писк (про неживі предмети). Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); Скрипіла й пищала якась падломана суха гілляка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 304); // у що, чим. Створювати чим-небудь високий протяжний звук, писк. Збирав [Іван] малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307); // безос. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 212); Кашель розходився, ..груди високо піднялися, у їх гуло, пищало (Панас Мирний, I, 1954, 310).
3. перен., розм. Скаржитися на кого-, що-небудь, висловлювати незадоволення кимось, чимось; ремствувати, нарікати. Мій новий бюджет, як собі хочеш, мене лякає.. Але, врешті, скільки не пищи, нічого не поможе, то краще мовчати (Леся Українка, V, 1956, 237); — Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви щоразу пищатимете. Та це вас не врятує: ніяких знижок ви від мене не діждетесь... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 409).
Аж пищить (пищав, пищала, пищало): а) хто-небудь знаходиться в дуже скрутному становищі. Він [народ] під гнітом тяжким аж пищить (Володимир Самійленко, I, 1958, 155); б) що-небудь робиться, виявляється і т. ін. дуже інтенсивно. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); в) про необорне бажання швидше здійснити що-небудь. — Вона заміж аж пищить! — понизивши голос, таємниче повідомив Василь Сидорович (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 67).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 375.Коментарі (0)