Відмінності між версіями «Кощавий»

Версія за 17:22, 31 жовтня 2018

Кощавий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КОЩА́ВИЙ, а, е. Сухорлявий, худий, кістлявий. Був [Михайло].. високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий (Марко Вовчок, I, 1955, 217); Кощавий, жилавий, без жодної натуги Остап хилиться в лад із косою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 327); Кощаве обличчя старого було спокійне, брунатне, мовби вирізане з дерева (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 27); * Образно. Тільки тепер я відчув по-справжньому, що воно за кощава рука голоду (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 257).

КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.

1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Словник Грінченка); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 421); * Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 55).

2. у знач. ім. кістлява, вої, жін., перен., фам. Про смерть. Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 23).

3. Те саме, що костистий 3. Кістлява риба.

Словник синонімів

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання