Відмінності між версіями «Тибель»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
Вікипедія - Тибель, клинець (частіше вживається у множині тиблі, клинці) — кілочки із твердого дерева, що застосовують для з'єднування великих дерев'яних конструкцій. Використання тиблів найчастіше зустрічається в народній дерев'яній архітектурі. В Україні найбільше використання у дерев'яних храмах. | Вікипедія - Тибель, клинець (частіше вживається у множині тиблі, клинці) — кілочки із твердого дерева, що застосовують для з'єднування великих дерев'яних конструкцій. Використання тиблів найчастіше зустрічається в народній дерев'яній архітектурі. В Україні найбільше використання у дерев'яних храмах. | ||
| + | |||
Академічний тлумачний словник української мови - ТИ́БЕЛЬ, бля, чол., розм. | Академічний тлумачний словник української мови - ТИ́БЕЛЬ, бля, чол., розм. | ||
| − | + | Дерев'яний цвях, кілочок. Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню.. Червоними, наче буряки, руками вже скидає молодиця дужку з тибля (Панас Мирний, III, 1954, 402); Його велика, заросла від самих очей сірою густою щетиною, куштрата голова сиділа просто на плечах, ніби взята на тибель, шиї не було зовсім (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 5). | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 21:42, 29 жовтня 2018
Тибель, -бля, м. Деревянный гвоздь. Вас. 149. Шух. І. 88. Рудч. Чп. 249. Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають. Грин. І. 220..
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Вікипедія - Тибель, клинець (частіше вживається у множині тиблі, клинці) — кілочки із твердого дерева, що застосовують для з'єднування великих дерев'яних конструкцій. Використання тиблів найчастіше зустрічається в народній дерев'яній архітектурі. В Україні найбільше використання у дерев'яних храмах.
Академічний тлумачний словник української мови - ТИ́БЕЛЬ, бля, чол., розм. Дерев'яний цвях, кілочок. Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню.. Червоними, наче буряки, руками вже скидає молодиця дужку з тибля (Панас Мирний, III, 1954, 402); Його велика, заросла від самих очей сірою густою щетиною, куштрата голова сиділа просто на плечах, ніби взята на тибель, шиї не було зовсім (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 5).
Ілюстрації
|
|
|
|
