Відмінності між версіями «Волокти»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Волокти, -чу, -чеш, '''''гл. ''Тащить, влачить, тянуть. ''Так потомились, що насилу ноги волочуть. ''Рудч. Ск. II. 48. ''Убив корову, взяв на плечі та й волоче. ''Рудч. Ск. II. 189. | '''Волокти, -чу, -чеш, '''''гл. ''Тащить, влачить, тянуть. ''Так потомились, що насилу ноги волочуть. ''Рудч. Ск. II. 48. ''Убив корову, взяв на плечі та й волоче. ''Рудч. Ск. II. 189. | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
| + | ==Сучаснісловники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | . ВОЛОКТИ, очу, очеш і розм. ВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. волік, волокла, ло і волікла, ло; недок., перех. | ||
| + | 1. Тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Стали її будити — не встає; вони її із лави волокти (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 57); 1 все щось він з того стриху скидав на землю, і волік перед хату (Василь Стефаник, I, 1949, 112); Тюбеляєві собаки волокли за собою по снігу вовчі шкури (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 68); * Образно.Волікла [хвиля] їх [каміння] по дні з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); | ||
| + | // Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); | ||
| + | // Ледве пересувати (чоботи тощо). Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 96). | ||
| + | ♦ Ледве (насилу і т. ін.) ноги волокти — те саме, що Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити (див. волочити). — Тпррру!.. Іч, почула свою землю та — скоком! — сказав він, здержуючи коняку. — А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний, III, 1954, 106). | ||
| + | 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою. Троянці волокли з собою Старую бабу, як ягу (Іван Котляревський, I, 1952, 102); Усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12). | ||
| + | |||
| + | ===[http://zno.academia.in.ua/mod/glossary/view.php Словник математичних термінів і понять]=== | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ВОЛОКТИ́, оч́у, о́чеш і розм. ВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. волі́к, волокла́, ло́ і волікла́, ло́; недок., перех.1. Тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Стали її будити — не встає; вони її із лави волокти(Барв., Опов.., 1902, 57); І все щось він з того стриху скидав на землю, і волік перед хату (Стеф., І, 1949, 112); Тюбеляєві собаки волокли за собою по снігу вовчі шкури (Трубл., Крила.., 1947, 68); * Образно. Волікла [хвиля] їх [каміння] по дні з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало (Коцюб., І, 1955, 391); // Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче (Кв.-Осн., II, 1956, 413); // Ледве пересувати (чоботи тощо). Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою (Свидн., Люборацькі, 1955, 96). | ||
| + | ◊ Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волокти́ — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти (див.волочи́ти). — Тпррру!.. Іч, почула свою землю та — скоком! — сказав він, здержуючи коняку. — А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Мирний, III, 1954, 106). | ||
| + | 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою. Троянці волокли з собою Старую бабу, як ягу (Котл., І, 1952, 102); Усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати (Кв.-Осн., II, 1956, 12). | ||
| + | |||
| + | ==Іноземнісловники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | волокти | ||
| + | -очу́, -о́чеш і розм. волікти́, -ічу́, -іче́ш; мин. ч. волі́к, волокла́, волокло́ і волікла́, волікло́; недок., перех. | ||
| + | 1) Тягти кого-, що-небудь поверхнею чогось. || Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, щозвичайно торкається землі. || Ледве пересувати (чоботи тощо). | ||
| + | 2) розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волокти.1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волокти.2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Волокти.3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| XHaAMhXkU5w }} | ||
| + | ==Цікавіфакти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | |||
| + | ===[адресапосилання]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 21:34, 29 жовтня 2018
Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ВОЛОКТИ, очу, очеш і розм. ВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. волік, волокла, ло і волікла, ло; недок., перех. 1. Тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Стали її будити — не встає; вони її із лави волокти (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 57); 1 все щось він з того стриху скидав на землю, і волік перед хату (Василь Стефаник, I, 1949, 112); Тюбеляєві собаки волокли за собою по снігу вовчі шкури (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 68); * Образно.Волікла [хвиля] їх [каміння] по дні з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); // Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); // Ледве пересувати (чоботи тощо). Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 96). ♦ Ледве (насилу і т. ін.) ноги волокти — те саме, що Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити (див. волочити). — Тпррру!.. Іч, почула свою землю та — скоком! — сказав він, здержуючи коняку. — А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний, III, 1954, 106). 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою. Троянці волокли з собою Старую бабу, як ягу (Іван Котляревський, I, 1952, 102); Усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12).
Словник математичних термінів і понять
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ВОЛОКТИ́, оч́у, о́чеш і розм. ВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. волі́к, волокла́, ло́ і волікла́, ло́; недок., перех.1. Тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Стали її будити — не встає; вони її із лави волокти(Барв., Опов.., 1902, 57); І все щось він з того стриху скидав на землю, і волік перед хату (Стеф., І, 1949, 112); Тюбеляєві собаки волокли за собою по снігу вовчі шкури (Трубл., Крила.., 1947, 68); * Образно. Волікла [хвиля] їх [каміння] по дні з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало (Коцюб., І, 1955, 391); // Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче (Кв.-Осн., II, 1956, 413); // Ледве пересувати (чоботи тощо). Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою (Свидн., Люборацькі, 1955, 96). ◊ Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волокти́ — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти (див.волочи́ти). — Тпррру!.. Іч, почула свою землю та — скоком! — сказав він, здержуючи коняку. — А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Мирний, III, 1954, 106). 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою. Троянці волокли з собою Старую бабу, як ягу (Котл., І, 1952, 102); Усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати (Кв.-Осн., II, 1956, 12).
Іноземнісловники
Словари и энциклопедии на Академике
волокти -очу́, -о́чеш і розм. волікти́, -ічу́, -іче́ш; мин. ч. волі́к, волокла́, волокло́ і волікла́, волікло́; недок., перех. 1) Тягти кого-, що-небудь поверхнею чогось. || Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, щозвичайно торкається землі. || Ледве пересувати (чоботи тощо). 2) розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою.
Ілюстрації
|
|
|
