Відмінності між версіями «Шмаркач»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ШМАРКА́Ч, а, чол., зневажл. | ||
| + | 1. Шмарката дитина. | ||
| + | 2. Молода, недосвідчена, невміла людина, яку не поважають. Він носив білі погони й шашку, як офіцер.. А проте мусив витягатися в струнку та козиряти тому шмаркачеві через те тільки, що [той] був сином його начальства (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 368); — Ви цього кавалера знаєте? — питаю. Вони заверещали, як обпечені: — Якого кавалера? На біса він нам здався, такий шмаркач! Перший раз бачимо! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 66); — Тьфу, ти, Марку, чуєш? — аж плюнув Андрій спересердя. — Він, цей Мартинів шмаркач, обзиває нас боягузами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 357); Хто зачіпав робочу честь, на того він дивився, як на дурну дитину, і поблажливо, грубувато, але без злості говорив: — Шмаркач. Що ти розумієш?.. (Радянська Україна, 13.VIII 1962, 3); — Була б на тебе, хлопче, міцна рука, вміла б приструнчити, не опинився б ти зараз ось тут, у штрафній, не соромив би матір перед людьми. Чесна трудівниця, а має через тебе, шмаркача, ганьбу терпіти! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 22); | ||
| + | // Уживається як лайливе слово. — Он довкола тебе, — Боженко махнув лівою рукою, а правою і далі трусив Харитона за маніжку, — довкола тебе київські герої-металісти стоять! Шапку скинь, шмаркач! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:31, 29 жовтня 2018
Шмаркач, -ча, м. = Смаркач. Также: бѣднякъ. Черк. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ШМАРКА́Ч, а, чол., зневажл. 1. Шмарката дитина. 2. Молода, недосвідчена, невміла людина, яку не поважають. Він носив білі погони й шашку, як офіцер.. А проте мусив витягатися в струнку та козиряти тому шмаркачеві через те тільки, що [той] був сином його начальства (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 368); — Ви цього кавалера знаєте? — питаю. Вони заверещали, як обпечені: — Якого кавалера? На біса він нам здався, такий шмаркач! Перший раз бачимо! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 66); — Тьфу, ти, Марку, чуєш? — аж плюнув Андрій спересердя. — Він, цей Мартинів шмаркач, обзиває нас боягузами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 357); Хто зачіпав робочу честь, на того він дивився, як на дурну дитину, і поблажливо, грубувато, але без злості говорив: — Шмаркач. Що ти розумієш?.. (Радянська Україна, 13.VIII 1962, 3); — Була б на тебе, хлопче, міцна рука, вміла б приструнчити, не опинився б ти зараз ось тут, у штрафній, не соромив би матір перед людьми. Чесна трудівниця, а має через тебе, шмаркача, ганьбу терпіти! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 22); // Уживається як лайливе слово. — Он довкола тебе, — Боженко махнув лівою рукою, а правою і далі трусив Харитона за маніжку, — довкола тебе київські герої-металісти стоять! Шапку скинь, шмаркач! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49).
Ілюстрації
|
|
|
|
