Відмінності між версіями «Удвох»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:161118165022_man_woman_640x360_thinkstock_nocredit.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:161118165022_man_woman_640x360_thinkstock_nocredit.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_67333435-stock-photo-silhouette-of-the-two-people.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_67333435-stock-photo-silhouette-of-the-two-people.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ЗображенняPodrugi-2-700x467.jpg:|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 18:41, 29 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Удвох, нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УДВОХ, присл. У кількості двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Тарас Шевченко, I, 1951, 312); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили — за чотирьох (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 169).
Синонімічний словник української мови
УДВО́Х (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ[УДВІ́ЙКУ]діал., ВДВІ́ЙЦІ[УДВІ́ЙЦІ]діал.Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); - Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).
Ілюстрації
|
|
x140px |
