Відмінності між версіями «Хрумати»
(→Медіа) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[https://ukrainian_explanatory.academic.ru/193140/%D1%85%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 13:36, 29 жовтня 2018
Хрумати, -маю, -єш, гл. Ѣсть что нибудь хрустящее. Овечка п'є там, або хрума. Сим. 197. У стані хрумають коні смашне степове сіно. Мир. ХРВ. 108.
Зміст
Академічний тлумачний словник
ХРУМАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. неперех. Видавати хрумкіт при розжовуванні їжі; хрумтіти. У дворі було тихо, і тільки під повіткою хрумали та тупцяли, відганяючи оводів, коні (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 141); На возі свіжий запашний пирій. Конята, хрумаючи, форкали від задоволення (Яків Качура, II, 1958, 115); — Вівця без музики й пасеться не так... Особливо світком: стане оце Мануйло, заграє, а вони хрумають поблизу, слухають ту сопілку, неначе думають... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 234); // перех. і неперех. Їсти, жувати що-небудь з хрумкотом. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Смачно хрумають корови траву (Андрій Головко, I, 1947, 43); — Громадянко, — враз почула Ярина голос Василя.. — Яка ви жаднюга! Ви ні з ким не поділилися оцим яблуком. Ви тихенько хрумаєте його в куточку, щоб ніхто не бачив і не просив (Олесь Донченко, IV, 1957, 132); Тягнирядно, що знічев'я хрумав житній сухар, схопився на ноги (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 242); Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 19). Хрумати на зубах — те саме, що Хрумтіти на зубах (див. хрумтіти). Довго не забудуть [діти] того хліба, вітром обвіяного, сонцем присмаленого, що хрумав на зубах, як пряник (Степан Васильченко, II, 1959, 167).
2. неперех. Видавати тріск, хрускіт. Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі.. Хотіли [розбійники] в неї відняти, відібрати, так тільки хрумають її старі пучки, а не відриваються (Марко Вовчок, I, 1955, 358).
Словник лемківскої говірки
хрумати хрумам, -маш, Рс. Видавати хрумкіт при розжобуванні їжі.
Ілюстрації
|
|
|
