Відмінності між версіями «Саможатка»
(→Медіа) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
{{#ev:youtube|D4bHdyerfyo}} | {{#ev:youtube|D4bHdyerfyo}} | ||
| − | |||
| − | + | {{#ev:youtube|4ZyySGzu-UU}} | |
| − | + | {{#ev:youtube|D4bHdyerfyo}} | |
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 21:32, 28 жовтня 2018
Саможатка, -ки, ж. Жатвенная машина, жнея. Прилуцк. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Жнива́рка[1], жатка[2] — машина для скошування зернових культур та складання у валки чи зв'язування у снопи зернових та інших сільськогосподарських культур. Жниварки бувають зернові, зернобобові, конопляні, для збирання цукрових буряків, соняшникова жатка та кукурудзяна.
Винахідником жниварки вважається Сайрус Маккормік, котрий у 1831 році сконструював, а у 1834 запатентував першу роботоздатну жниварку, що працювала на кінній тязі[3].
Класифікація жниварок
За типом агрегатування зі сільгосптехнікою Навісна (працює в парі з комбайном, або з енергозасобом) Причепна (агрегатується з колісними тракторами) За методами комбайнування Прямого комбайнування (коли збирання врожаю відбувається за один етап) Роздільного комбайнування (спочатку врожай скошується та складається у валок, потім після підсихання колосся відбувається його підгрібання підбирачем та подальший обмолот у бункері зернозбирального комбайну
ЖА́ТКА, и, жін. Машина для скошування зернових та інших рослин. — Там [по хуторах] — і машини всякі задля польової роботи — плуги парові, сіялки, жатки, молотилки (Панас Мирний, IV, 1955, 331); Картоплиння для силосу збирають перед копанням картоплі самохідними комбайнами, жатками (Колгоспник України, 9, 1959, 22).
Ілюстрації
|
|
|
|
Курсивний текст==Медіа==
