Відмінності між версіями «Жалісливо»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
(Зовнішні посилання)
Рядок 32: Рядок 32:
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 +
1. [https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE]
 +
 +
2. [https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Версія за 20:45, 28 жовтня 2018

Жалісливо, жалісно, нар. 1) Сострадательно, сердобольно. 2) Жалобно, грустно. Сидить голубка, жалосно гуде. Чуб. V. 310. Ум. Жалісненько. (Зозуленька) жалісненько закувала. Чуб. V. 756.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЖА́ЛІСЛИВО. Присл. до жа́лісливий, — Як ти себе почуваєш? — жалісливо питаю я в неї (Мирний, IV, 1955, 347); Вони [пташки] перегукуються, збираючись у далекі краї, та пищать жалісливо, бо їм сумно покидати рідні місця

Ілюстрації

Жалісливо11111.jpg B-Li-Dzheffris-Velikobritaniya-Kategoriya-Portret-1-oe-mesto-625x625.jpg Depositphotos 45139259-stock-photo-gray-sad-baby-girl-distraught.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

1. Схильний до жалості, співчуття; співчутливий. — Я вдався жалісливий до всякої тварі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Якийсь жалісливий шахтар укрив сердешну своєю свитою (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 164); — Добрий він був, жалісливий (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 237); — Батько мій дуже жалісливий на людське горе (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 59); // Який виражає жаль, співчуття. То була хвилина, коли і Христі серце обізвалося. Щирий і жалісливий голос Хведорів уразив його (Панас Мирний, III, 1954, 46); Його дратувало кожне жалісливе слово бідної Домни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117).

2. Сповнений суму, горя або співчуття. — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Ольга Кобилянська, III, 1956, 32); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом [1]

Джерела та література

Зовнішні посилання

1. [2]

2. [3]