Відмінності між версіями «Клюба»
(→Джерела та література) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | '''ЛЕ́ЩАТА, щат, мн.''' | ||
| + | |||
| + | 1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюваний предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 51); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 30); * У порівняннях. Голова схилилась на сумку, і втома, неначе лещатами, стулила його тіло (Олекса Стороженко, I, 1957, 342); | ||
| + | // чого, з означ., перен. Про те, що стискає, обмежує, позбавляє вільних рухів, дій і т. ін. [2-й чоловік:] Хто раз попався у його [глитая] лещата, годі вже пручатись! (Марко Кропивницький, I, 1958, 478); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися де езопівської мови, до натяків (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 545). | ||
| + | |||
| + | 2. заст. Лубки, шини, за допомогою яких роблять пов'язку, що забезпечує нерухомість пошкодженої кістки кінцівки. Дмитрик лежить у лікарні. Зламану ногу його взято в лещата (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Рука його весь час була в лещатах, на виду зробився блідий, очі глибоко заховалися в ямки (Іван Ле, Вибр., 1939, 69). | ||
| + | |||
| + | 3. заст. Розщеплена на кінці палиця. Співали тут і колядок; Палили клоччя, ворожили, По спині лещатами били, Загадовали загадок (Іван Котляревський, I, 1952, 131). | ||
| + | |||
| + | 4. діал. Кліщі. Іван вимахував важким молотом, а коваль Максим довгими лещатами перевертав на кувадлі шматок розпеченого заліза (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 182). | ||
| + | ♦ Брати (взяти) в лещата кого, що: обходити з двох боків (звичайно ворожі війська). Червона Армія з півночі і партизани з повстанцями з півдня взяли кращі петлюрівські війська — гайдамацькі курені та полки січовиків — у лещата (Юрій Смолич, V, 1959, 618); Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Леонід Первомайський, II, 1958, 384); Попадати (попасти) в лещата: а) потрапляти в оточення; б) виявлятися в скрутному, безвихідному становищі. З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 6). | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 18:27, 28 жовтня 2018
Клю́ба, -би, ж. 1) Выкопанное съ корнемъ дерево, которое возятъ на ґалярах. Вх. Зн. 25. 2) Тиски. Вх. Зн. 25. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
клюба — и, ж., зах.
1) Викопане з коренем дерево.
2) Лещата
клюба — належнае становішча, норма
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ЛЕ́ЩАТА, щат, мн.
1. Слюсарний прилад, яким затискують оброблюваний предмет. Затиснувши деталь у лещата, обстукують її молотком і ще раз дотискують (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 51); Він разом з Танею порався біля станка, підкручував гайки, лещата (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 30); * У порівняннях. Голова схилилась на сумку, і втома, неначе лещатами, стулила його тіло (Олекса Стороженко, I, 1957, 342); // чого, з означ., перен. Про те, що стискає, обмежує, позбавляє вільних рухів, дій і т. ін. [2-й чоловік:] Хто раз попався у його [глитая] лещата, годі вже пручатись! (Марко Кропивницький, I, 1958, 478); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися де езопівської мови, до натяків (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 545).
2. заст. Лубки, шини, за допомогою яких роблять пов'язку, що забезпечує нерухомість пошкодженої кістки кінцівки. Дмитрик лежить у лікарні. Зламану ногу його взято в лещата (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Рука його весь час була в лещатах, на виду зробився блідий, очі глибоко заховалися в ямки (Іван Ле, Вибр., 1939, 69).
3. заст. Розщеплена на кінці палиця. Співали тут і колядок; Палили клоччя, ворожили, По спині лещатами били, Загадовали загадок (Іван Котляревський, I, 1952, 131).
4. діал. Кліщі. Іван вимахував важким молотом, а коваль Максим довгими лещатами перевертав на кувадлі шматок розпеченого заліза (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 182). ♦ Брати (взяти) в лещата кого, що: обходити з двох боків (звичайно ворожі війська). Червона Армія з півночі і партизани з повстанцями з півдня взяли кращі петлюрівські війська — гайдамацькі курені та полки січовиків — у лещата (Юрій Смолич, V, 1959, 618); Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Леонід Первомайський, II, 1958, 384); Попадати (попасти) в лещата: а) потрапляти в оточення; б) виявлятися в скрутному, безвихідному становищі. З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 6).
