Відмінності між версіями «Норити»

Версія за 16:34, 28 жовтня 2018

Нори́ти, -рю́, -риш, гл. Рыть норы.

Сучасні словники

Норити - робити НОРИ:

1. Заглиблення в землі, вирите тваринами як житло. Лякає миша кицьку, та сама з нори не вилазить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 215); Там, де колись.. вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Панас Мирний, I, 1949, 179); Три дні тому.. потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 181); * У порівняннях. Десяток убогих хаток визирали із заметів, мов нори степових звірів (Степан Васильченко, I, 1959, 299).

2. перен., розм. Темне, тісне приміщення. Любов та дружба промінь свій Так само кинуть крізь затвори, Як дійде голос вільний мій До вас у каторжницькі нори (Павло Грабовський, I, 1959, 272); // зневажл. Взагалі житло. Озлився [дід Маківка] на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив, ніхто його не бачив (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 169).

3. діал. Джерело. Під тою ялицею б'є нора (Іван Франко, VIII, 1952, 365).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови

Зовнішні посилання