Відмінності між версіями «Орудник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Див. також) |
||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|i8WffVDQ_2U}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | [https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA ОРУДНИК] | ||
| + | [https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Керівник] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 750. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 750. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 750. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 13:26, 28 жовтня 2018
Ору́дник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає. К. ЦН. 200.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що ору́да́р. 2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 750. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 750.
