Відмінності між версіями «Набиток»

Версія за 13:07, 28 жовтня 2018

Наби́ток, -тку, м. = Набуток 1. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Набиток — майно, набуття

Набыток, набиток — набуток, придбання; прибуток

НАБУ́ТОК, тку, ч.

Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов., Поезії, 1955, 13); Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Ле, Наливайко, 1957, 6); // То, що неподільно належить кому-небудь. Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (Літ. газ., 26. IX 1961, 4).

Набу́ток, тку, м.

1) Благопріобрѣтенное имущество.

2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 466.

Зовнішні посилання