Відмінності між версіями «Тихше»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ТИХІ́ШЕ, ТИ́ХШЕ, присл. Вищ. ст. до тихо. Гості заговорили тихіше: очевидячки, вони таїлись од Тодозі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 131); Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше (Українські народні пісні, 1, 1964, 288); Чоботи гупали, і Корнієві доводилося здержувати ноги, щоб тихше йти (Борис Грінченко, I, 1963, 416); — Тихше їдеш, далі будеш. Прислів'я старе, але до цього випадку дуже придатне, і я не боюся його процитувати (Вадим Собко, Справа.., 1959, 172); Незабаром він виїхав на степову дорогу, що вела до Троянівки, і пустив коня тихіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 187); Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше (Микола Зеров, Вибр., 1966, 258); Ставало все тихіше й тихіше навкруги (Олесь Гончар, III, 1959, 90); Тихіше стало на серці. Я вже й не знала, чи люблю його, чи ненавиджу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 395); [Маруся:] Цсссс... мамо, тихіше! Бога ради, тихіше! Вже наближаються... Я бачу човни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); Усі зареготали. — Тихше! — роздався голос учителів ззаду (Панас Мирний, IV, 1955, 109); Тихше... Мовчіть... Погасити вогні!.. Цитьте, скрипки навіжені! (Максим Рильський, I, 1956, 118); | ||
| + | // у знач. присудк. сл. Я прислухаюсь до клуні й двору, але там тихіше, ніж у моєму вусі (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 131). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:33, 27 жовтня 2018
Тихше, нар. Сравн. ст. отъ тихо.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТИХІ́ШЕ, ТИ́ХШЕ, присл. Вищ. ст. до тихо. Гості заговорили тихіше: очевидячки, вони таїлись од Тодозі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 131); Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше (Українські народні пісні, 1, 1964, 288); Чоботи гупали, і Корнієві доводилося здержувати ноги, щоб тихше йти (Борис Грінченко, I, 1963, 416); — Тихше їдеш, далі будеш. Прислів'я старе, але до цього випадку дуже придатне, і я не боюся його процитувати (Вадим Собко, Справа.., 1959, 172); Незабаром він виїхав на степову дорогу, що вела до Троянівки, і пустив коня тихіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 187); Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше (Микола Зеров, Вибр., 1966, 258); Ставало все тихіше й тихіше навкруги (Олесь Гончар, III, 1959, 90); Тихіше стало на серці. Я вже й не знала, чи люблю його, чи ненавиджу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 395); [Маруся:] Цсссс... мамо, тихіше! Бога ради, тихіше! Вже наближаються... Я бачу човни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 464); Усі зареготали. — Тихше! — роздався голос учителів ззаду (Панас Мирний, IV, 1955, 109); Тихше... Мовчіть... Погасити вогні!.. Цитьте, скрипки навіжені! (Максим Рильський, I, 1956, 118); // у знач. присудк. сл. Я прислухаюсь до клуні й двору, але там тихіше, ніж у моєму вусі (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 131).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 133.
