Відмінності між версіями «Ласун»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:59030f9df2727.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:59030f9df2727.jpeg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tarelka-izumlennyj-enot_1507652076601.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tarelka-izumlennyj-enot_1507652076601.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1-02.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 22:54, 27 жовтня 2018
Ласун, -на, м. Лакомка. Ум. Ласунець, ласунчик, ласунчичок.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЛАСУ́Н, а, чол.
1. Той, хто любить ласощі. Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості — старців Повів! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 151); Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 27).
2. перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь. [Павло:] Хоч би ось і Влас. Він, братця, має мене за ласуна, а сам ніби б то й не ласий до дівчат? (Марко Кропивницький, II, 1958, 369); [Пріся:] Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женіть його, дівчата! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 121).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 452.
