Відмінності між версіями «Бовкнути»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бовк1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бовк1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бовк2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бовк2.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:бовк4.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 23:07, 26 жовтня 2018
Бовкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. І. 43.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
БО́ВКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до бовкати. А було як прийде неділя або свято, як тільки бовкне дзвін, Ганна поперед всіх іде до церкви (Нечуй-Левицький, I, 1956, 93); Якби.. бовкнув несподівано дзвін або розрізав густе повітря постріл рушниці, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); Одного, другого питаю, та вони [хлопці] щось мені бовкнуть та й утікають (Іван Франко, III, 1950, 274); [Мальванов:] Ну, що це ти, моя радість! Я дійсно бовкнув, не подумавши, — а ти вже й образилась (Іван Кочерга, II, 1956, 44).
2. З шумом упасти, зануритися у воду. Камінець бовкнув у воду недалеко від берега (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 14).
Синоніми
ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИзаст.,ПОВІДА́ТИзаст.,ПРОРІКА́ТИпоет.,РЕКТИ́заст., поет., БА́ЯТИфольк., ДЕ́ЙКАТИдіал.;ВІЩА́ТИзаст., уроч. (щось значне, важливе); ГА́ВКАТИвульг. (стосовно людини, яку зневажають); ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (повільно, протяжно); ЦІДИ́ТИрозм., ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм. (неохоче, недбало);ПРОЦІ́ДЖУВАТИрозм. (перев. із сл. крізь зуби - повільно); КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ (перев. із сл. слово, речення тощо - чітко, роздільно); РУБА́ТИрозм. (різко); ГРИМІ́ТИрозм. (голосно, басом); ГАРЧА́ТИзневажл. (сердито, невдоволено); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. із сл. із себе - через силу, переборюючи якесь почуття тощо); ХРИПІ́ТИ (хрипким голосом); СКРИПІ́ТИрозм. (різким, неприємним голосом); СТОГНА́ТИ (жалібно, зі стогоном); ХЛИ́ПАТИрозм. (із схлипуванням); СИЧА́ТИ (з присвистом, а також здавленим від люті голосом);ШИПІ́ТИрозм. (вживаючи шиплячі звуки замість свистячих або притишеним, здавленим голосом).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 206.
