Відмінності між версіями «Сварити»
(Створена сторінка: '''Свари́ти, -рю́, -риш, '''''гл. ''1) Бранить, грозить. ''Батько сварить, а мати лучче: не ходи, син...) |
|||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Свари́ти, -рю́, -риш, '''''гл. ''1) Бранить, грозить. ''Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. ''Чуб. V. 36. ''Не свари на мене. ''Грин. III. 324. 2) Ссорить. | '''Свари́ти, -рю́, -риш, '''''гл. ''1) Бранить, грозить. ''Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. ''Чуб. V. 36. ''Не свари на мене. ''Грин. III. 324. 2) Ссорить. | ||
[[Категорія:Св]] | [[Категорія:Св]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | СВАРИТИ, сварю, свариш, недок., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 43); Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Іван Франко, VII, 1951, 8); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Юрій Яновський, I, 1954, 110); | ||
| + | // Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка, V 1956, 61); Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519). | ||
| + | |||
| + | 2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин. Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Максим Рильський, IX, 1962, 113); Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 132). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:494610_w_300.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3745_svariti.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1535009972-4047.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:S9217_1407315431_1.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|SR2Z2oqU2tU}}. | ||
| + | {{#ev:youtube|PNuq7TWsJxI}}. | ||
| + | {{#ev:youtube|8l-wVwc2hM8}}. | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8+ | ||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | |||
| + | Сварити - rag(англ.), | ||
| + | |||
| + | Сварити - faire bouillir(франц.), | ||
| + | |||
| + | Сварити - kochen(німеч.), | ||
| + | |||
| + | Сварити - 沸騰する(япон.). | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 2, ст. 572. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 19:13, 25 жовтня 2018
Свари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Сучасні словники
СВАРИТИ, сварю, свариш, недок., перех.
1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 43); Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Іван Франко, VII, 1951, 8); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Юрій Яновський, I, 1954, 110); // Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка, V 1956, 61); Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519).
2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин. Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Максим Рильський, IX, 1962, 113); Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 132).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. . .Див. також
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8+
Іншими мовами
Сварити - rag(англ.),
Сварити - faire bouillir(франц.),
Сварити - kochen(німеч.),
Сварити - 沸騰する(япон.).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.
