Відмінності між версіями «Сварити»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | СВАРИТИ, сварю, свариш, недок., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 43); Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Іван Франко, VII, 1951, 8); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Юрій Яновський, I, 1954, 110); | ||
| + | // Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка, V 1956, 61); Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519). | ||
| + | |||
| + | 2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин. Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Максим Рильський, IX, 1962, 113); Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 132). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:02, 25 жовтня 2018
Свари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Зміст
Сучасні словники
СВАРИТИ, сварю, свариш, недок., перех.
1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 43); Даремно пані Олімпія гнівалася і сварила на неї (Іван Франко, VII, 1951, 8); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Юрій Яновський, I, 1954, 110); // Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка, V 1956, 61); Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки. Тимко сварив її за це, говорячи, що пташина «чує людський дух» і покине гніздо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519).
2. кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню взаємин. Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй, — сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою, ще далі посилюючи соціальний і національний гніт (Максим Рильський, IX, 1962, 113); Костянтин у своїх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами (Семен Скляренко. Святослав, 1959, 132).
Ілюстрації
|
|
|
|
