Відмінності між версіями «Ганьба»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:BGQA0wv4_400x400.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 17:48, 23 жовтня 2018
Ганьба, -би, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип’є. Лебед. Ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГАНЬБА́, и, жін.
1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 67).
2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Тарас Шевченко, II, 1953, 207); Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (Михайло Стельмах, I, 1962, 107).
3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь. [Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті (Олександр Корнійчук, I, 1955, 32). ♦ Ганьбу давати, заст. — гудити, ганити. — Лучче було ганьби не давати: зради не було б, сорому (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 239).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 27.
