Відмінності між версіями «Серпок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
(Джерела та література)
 
(не показано 6 проміжних версій цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
==Академічний тлумачний словник==
 
==Академічний тлумачний словник==
СЕРПА́НОК, чол.
+
'''СЕРПО́К''', пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34).
  
1. род. нку. Легка прозора тканина. Анеля відкинула серпанок з мольберта, де стояв її портрет ще без рами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15);  * У порівняннях. Місяць виплив з легкої, мов серпанок, хмарки (Микола Трублаїні, II, 1955, 263); Роса серпанком розіслалась по степу (Олекса Стороженко, I, 1957, 140).
+
'''СЕРП''', а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43);  
 
+
//  чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426);  
2. род. нка, заст. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа. Матері своїй, вже й старенькій, теж принесе [Денис] коли платок, плахотку, пояс, чобітки, а коли й серпанок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 398); Передним стояла його сужена [суджена] Зінька, висока, сановита молодиця, в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком (Олекса Стороженко, I, 1957, 360); Не надіну я серпанка; Геть кожух і свиту геть! Одягнуся, як міщанка, У кораблик і керсет (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 244); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144);  
+
//  у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50);  
//  Легке жіноче покривало. Зоня піде до модистки замовити жалібні серпанки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 106).
+
//  Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).
 
+
3. род. нка. Те саме, що вуаль 1. Вона одслонила серпанок і закрутила його кругом капелюша (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 259); Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків (Леся Українка, I, 1951, 307); Входить висока чорна постать з чорним непрозорим серпанком на лиці (Іван Франко, VIII, 1952, 104).
+
 
+
4. род. нку, чого і без додатка, який. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена. Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 42); Густим молочним серпанком туману вкрито все (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 192);  
+
//  перен. Те, що заважає бачити, сприймати щось чітко, окреслено, виразно. Кожна картина здалеку — і в просторі, і в часі — часто постає перед нами оповитою легким серпанком, у котрому розпливаються, скрадаються, губляться якісь її лінії, штрихи (Радянська Україна, 5.IV 1967, 2); Він, як і багато його товаришів, уявляв собі післявоєнний світ з якоюсь млосною невиразністю, бачив його дещо ілюзорно крізь золотий серпанок близької перемоги (Олесь Гончар, III, 1959, 429); Ще один жіночий образ жив у Василя в душі.. — образ матері. Бачив він його крізь якийсь серпанок, мов уві сні (Іван Сенченко, Опов., 1959, 300); Крізь каламутний серпанок сп'яніння його збентежила думка: адже в таких умовах не один загинув на морозі (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 21);  
+
//  перен. Ледве помітний прояв якого-небудь настрою, стану і т. ін., який заступає або супроводжує щось інше. Трудящі Радянського Закарпаття створили свої задушевні співанки про Радянську Конституцію.. Співанки оповиті серпанком сердечності і глибокого ліризму (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 39); З старого чударя глузували, але серпанок таємничості робив з нього для всіх цікаву особу (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 315); Характеристики героїв у творі [В. Козаченка «Біла пляма»] лаконічні і повнокровні. Романтичним серпанком оповиті їх безстрашні вчинки (Радянське літературознавство, 4, 1971, 31); Серпанок смутку.
+
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:serp3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:serp4.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|wVs4vxWf8Rg}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%BF]
 +
*[https://www.gorod.cn.ua/news/lyudjam-o-lyudjah/85129-serpom-po-badillyu.html]
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==

Поточна версія на 13:27, 23 жовтня 2018

Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.

Академічний тлумачний словник

СЕРПО́К, пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34).

СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).

Ілюстрації

Serp3.jpg x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.

Зовнішні посилання