Відмінності між версіями «Серпок»
(→Джерела та література) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показано 11 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Се]] | [[Категорія:Се]] | ||
| − | == | + | ==Академічний тлумачний словник== |
| − | + | '''СЕРПО́К''', пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34). | |
| + | |||
| + | '''СЕРП''', а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); | ||
| + | // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); | ||
| + | // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); | ||
| + | // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:serp3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:serp4.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 17: | Рядок 22: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%BF] | ||
| + | *[https://www.gorod.cn.ua/news/lyudjam-o-lyudjah/85129-serpom-po-badillyu.html] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. | + | 1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с. |
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 12:27, 23 жовтня 2018
Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.
Зміст
Академічний тлумачний словник
СЕРПО́К, пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34).
СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).
Ілюстрації
|
x140px |
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.
