Відмінності між версіями «Шлунок»
(→Джерела та література) |
(→Медіа) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|ZuJzYYIS9c4}} | ||
+ | {{#ev:youtube|oifPlmMXVNY}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | '''шлунок''' - іменник, чоловічий рід, неістота | ||
+ | |||
+ | ВІДМІНОК - ОДНИНА - МНОЖИНА | ||
+ | |||
+ | Називний - шлунок - шлунки | ||
+ | |||
+ | Родовий - шлунку - шлунків | ||
+ | |||
+ | Давальний - шлункові, шлунку - шлункам | ||
+ | |||
+ | Знахідний - шлунок - шлунки | ||
+ | |||
+ | Орудний - шлунком - шлунками | ||
+ | |||
+ | Місцевий - на/у шлунку - на/у шлунках | ||
+ | |||
+ | Кличний - шлунку - шлунки | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Поточна версія на 01:39, 23 жовтня 2018
Шлунок, -нку, м. Желудокъ. Лохв. у.; Гадяч. у.; НСѣверск.; Кіевск. у. Не йде на шлунок, та й годі. Лохв. у. От чоловік і здоровий на силу, а на шлунок не здоровий. Кіевск. у. І грек, набивши добре шлунок, сміявся та лигав пивце. Мкр. Г. 5.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШЛУ́НОК, нка, чол.
1. Орган травлення людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що являє собою розширену частину травного тракту. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба (Нечуй-Левицький, III, 1956, 249); Огир прислухався дотравлення в своєму шлунку (Андрій Головко, II, 1957, 66); У черевній порожнині, безпосередньо під діафрагмою, знаходяться печінка, шлунок і селезінка (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 7); // Рештки перетравленої їжі, що викидаються з кишечника назовні. Я почуваю себе добре. ..Шлунок добрий, язик чистіший (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 451). ♦ Набивати (набити) шлунок див. набивати.
2. Страва, приготовлена з цього органа тварини. Свято вчини нам і шлунок мерщій приготуй для поживи (Микола Зеров, Вибр., 1966, 357).
3. перен., розм. Про фізіологічну потребу людини в їжі. Розповідав [батько] потім, як робили ото запальнички, майстрували бідони на молоко й гас, клопоталися не державною справою, а власними шлунками, за що потім не раз червоніли (Юрій Яновський, II, 1954, 16); Я рядовий життя і не більше. Потроху працюю, потроху мислю, бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 113).
Шлу́нок (лат. gaster < дав.-гр. γαστήρ, також лат. stomachus[2], ventriculus[3]) — це непарний порожнистий орган, зазвичай з товстими м'язовими стінками, в середній частині шлунково-кишкового тракту. У ссавців та інших хребетних розташований між стравоходом та 12-палою кишкою. У людини має рогоподібну або гачкувату форму, довжиною близько 25 см і об'ємом до 3 літрів.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
шлунок - іменник, чоловічий рід, неістота
ВІДМІНОК - ОДНИНА - МНОЖИНА
Називний - шлунок - шлунки
Родовий - шлунку - шлунків
Давальний - шлункові, шлунку - шлункам
Знахідний - шлунок - шлунки
Орудний - шлунком - шлунками
Місцевий - на/у шлунку - на/у шлунках
Кличний - шлунку - шлунки
Джерела та література
- Анатомія людини Том 2. 5-е видання. Головацький А.С. Черкасов В.Г. "Нова Книга", 2015, Т. 2. 456 с. ISBN 978-966-382-544-1 с. 48-53.
- Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
- «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 491.
- Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 7
- Олесь Гончар, Тронка, 1963, 113