Відмінності між версіями «Ллятися»

Поточна версія на 22:23, 22 жовтня 2018

Лля́тися, ллюся, ллє́шся, гл. Литься. По личеньку сльози ллються. Чуб. V. 526.

ЛЛЯТИСЯ, ллється, недок., діал. Литися. О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати... (Володимир Сосюра, I, 1957, 54); Микольцьові слова, що ллялися з його рота, як вода з лотоків, заглушували її (Лесь Мартович) ЛЛЯ́ТИ, лляю, лляєш і ллю, ллєш, недок., перех. і неперех., діал. Лити. Нащо в криницю воду лляти, коли вона і так повна! (Номис, 1864, № 1455); Вночі лляв дощ (Ольга Кобилянська, III, 1956, 188).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛИТИСЯ, ллється, недок.

1. Текти струменем. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); У душі одрада, у серці легко. Кров ллється по жилах дужче і дужче (Панас Мирний, V, 1955, 349); Дивляться, перед ними стоїть старий довгоносище, захеканий, стомлений, піт з нього не капає, а ллється (Остап Вишня, I, 1956, 419); // перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою. Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Нас — мільйони. Масою грізною, як лавина огненна, лились-сунулись степами (Андрій Головко, I, 1957, 77); Хіба не він орав отут ниву, косив сіно і підставляв змозолені жмені важкому зерну, що лилося з лотоків? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 526).

Ливцем (ливнем) литися — те саме, що Ливцем (ливнем) лити (див. лити); Литися річкою (річками) — розливатися (проливатися) у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася... (Панас Мирний, IV, 1955, 40); Всі шукали щастя.. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім'я його (Леся Українка, III, 1952, 550).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі тощо). Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 61); У вікна через зарості фуксій лилося м'яке передвечірнє світло (Іван Сенченко, Опов., 1959, 45); // Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.). Іноді ця лагідна мелодія ставала подібною до заглушеного стогону, але потім лилась вона далі, як прозорий струмок (Леся Українка, III, 1952, 590); З репродуктора лилась вечірня музика.

3. перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мовлення, стиль). Неначе наш Дніпро широкий, Слова його [пророка] лились, текли І в серце падали глибоко! (Тарас Шевченко, II, 1953, 102); А з темряви другої кімнати тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4); Вірші ллються, як дзвінкий, прозорий струмок (Олесь Донченко, II, 1956, 400).

4. Пас. до лити 3. Деякі деталі машин ллються з чавуну.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 494.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Лля́тися, ллюся, ллє́шся, гл. Литься. По личеньку сльози ллються. Чуб. V. 526.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 373.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ли́тися, ллю́ся, ллєшся, гл. Литься. Ні п’ється, ні ллється, ні в чарці не остається. Ном. № 7589. А в тії дівчини, а в тії молодої аж на землю сльози ллються. Мет. 80. Столітнії очі як зорі сияли, а слово за словом сміялось, лилось. Шевч. 205.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 363.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Лля́тися дієслово недоконаного виду діал.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Утворено додаванням -ся до гл. лити, далі від праслав. * Liti, від кіт. в числі іншого відбулися: ст.-слав. лити, лѣѬ (грец. χεῖν), а також ліѬ, ліІАті, рос. лити, укр. лити, Ллю, біл. ліць, болг. лея, сербохорв. лі̏ті, лі̏jе̑м, словенська. líti, líjem, чеськ. lít, leji, словакц. liаť, lejem, др.-пол. lić, leję, польск. lać, leję, ст.-калюж. leć, liju, н.-калюж. laś. Праслав. * Lějǫ, * liti родинно літ. líeju, líeti «лити», lỹja, lýti «йти (про дощ)», lytùs «дощ», Латвійська. lît, lîstu «виливатися, струмувати», liêt, leju, lêju «лити», др.-Прусської. pralieiton «пролите», islīuns «вилитий», грец. ἄλεισον «кубок, посудина для вина», Готського. leiþu, вин. од. σίκερα «фруктове вино», Кимрського. lliant «протягом, море», алб. lisë, lуsё «струмок», також грец. λείβω «капають, ллю», лат. lībō, -ārе «виливати, приносити жертву, ллють литі жертви».

Ллятися