Відмінності між версіями «Красота»
(→Словник синонімів) |
(→Див. також) |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
'''КРАСА́''' (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), '''КРАСОТА́''', '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА''' рідше], '''ВРОДЛИ́ВІСТЬ''' ['''УРОДЛИ́ВІСТЬ''' рідше], '''ХОРО́СТВО''' діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - ''Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя'' (Т. Шевченко); ''Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою'' (О. Стороженко); ''Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду'' (Я. Щоголів); ''Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу'' (І. Кащенко); ''Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду'' (І. Ле); ''Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду?'' (П. Чубинський). | '''КРАСА́''' (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), '''КРАСОТА́''', '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА''' рідше], '''ВРОДЛИ́ВІСТЬ''' ['''УРОДЛИ́ВІСТЬ''' рідше], '''ХОРО́СТВО''' діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - ''Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя'' (Т. Шевченко); ''Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою'' (О. Стороженко); ''Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду'' (Я. Щоголів); ''Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу'' (І. Кащенко); ''Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду'' (І. Ле); ''Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду?'' (П. Чубинський). | ||
− | == | + | ==Словник відмінків== |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 14:22, 22 жовтня 2018
Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
КРАСОТА́,-И, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).
Ілюстрації
Словник синонімів
КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).
КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).
Словник відмінків
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.