Відмінності між версіями «Мести»
(→Зовнішні посилання) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 72: | Рядок 72: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 23:26, 21 жовтня 2018
Словник Грінченка
Мести, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, мете. Рудч. Ск. II. 206. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася. Чуб.
Сучасні словники
Мести, мету, метеш; мин. ч. мів, мела, мело; наказ. сп. мети, метім (метімо), метіть; недок.
1. перех. і без додатка. Видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг мітлою, віником і т. ін.; підмітати.
Добра дівка — як старости йдуть, тоді мете (Номис, 1864, № 8966);
— Не буду мести твоєї половини сіней та виносити твого сміття, — сказала Мелашка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 328);
Гладкий сторож мів алею старанно, повагом (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 7);
В червоних штанях аксамитних [оксамитних] Матнею улицю мете, Іде козак (Тарас Шевченко, II, 1953, 36);
чим. Волочачи що-небудь по поверхні, здіймати сніг, куряву тощо.
Метучи розкритими полами кожуха іскристий сніг, поволі пішов [Левко] до стайні (Михайло Стельмах, I, 1962, 69).
♦ Мести, як (мов, немов і т. ін.) помелом (мітлою) — знищувати все на своєму шляху.
Наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела (Іван Котляревський, I, 1952, 197).
2. перех. Піднімаючи в повітря, розвівати, розносити що-небудь (про вітер, бурю тощо).
Не вітер, а буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі (Панас Мирний, III, 1954, 8);
Опадає листя, його метуть вітри (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 66);
неперех. Піднімати в повітря часточки пилу, снігу і т. ін., розвівати, розносити їх (про хуртовину, суховій і т. ін.).
Надворі було хуртеча Та метелиця мете; За ворітьми коло вікон сніг горбами наросте (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187);
Це в степу увостаннє суховії метуть. До щитів розподільних поливальниці йдуть (Шеремет, Дружбою.., 1954, 12);
безос. — Ну й погода! Насилу добралася до вас. Мете — світу божого не видно (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).
3. неперех., перен., розм. Швидко прямувати, бігти.
[Карпо:] На, та й мети швидше з хати. (Дає сто рублів і випиха Агапона за поріг) (Марко Кропивницький, II, 1958, 182);
— Бач, як мете [наймит] до воріт. І подасться, чортове одоробло, в економію (Михайло Стельмах, I, 1962, 109).
Мести мету, метеш; мин. ч. мів, мела, мело; наказ. сп. мети, метім (метімо), метіть; недок.
1》 перех. і без додатка. Видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг мітлою, віником і т. ін.; підмітати. чим. Волочачи що-небудь по поверхні, здіймати сніг, куряву тощо. Мести, як (мов, немов і т. ін.) помелом (мітлою) — знищувати все на своєму шляху. 2》 перех. Піднімаючи в повітря, розвівати, розносити що-небудь (про вітер, бурю тощо). неперех. Піднімати в повітря часточки пилу, снігу і т. ін., розвівати, розносити їх (про хуртовину, суховій і т. ін.). безос. 3》 неперех. , перен. , розм. Швидко прямувати, бігти.
Ілюстрації
|
|
|
|
