Відмінності між версіями «Ониж»

Версія за 13:02, 21 жовтня 2018

Ониж, нар. = Аж. Вх. Зн. 44.

Сучасні словники

1. Уживається для підсилення ознаки або дії. Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 25); Ніч була темна, аж чорна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Обличчя її в сутінках аж голубе (Олесь Гончар, III, 1959, 217). Аж-аж-аж — уживається для вираження великого бажання, найвищої міри якості чого-небудь. Никав [вовк] всю ніч, аж утомився — Та й що ж! Ніде не поживився!.. А їсти, кумо, аж-аж-аж! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Та він [пиріжок] такий солодкий, що аж-аж-аж!.. (Українські народні казки, 1951, 27); Аж геть — дуже далеко. І співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок, I, 1955, 65); Аж надто — дуже, вкрай, надзвичайно. А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто (Тарас Шевченко, II, 1953, 241); Аж ніяк не — ніскільки не, нітрохи не. Ці безперечні успіхи аж ніяк не повинні нас заспокоювати (Радянська Україна, 25.X 1959, 1).

2. Уживається перед словами, що означають кількість, указуючи на її значність; повний, цілий. Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки, Як втопилась дівчинонька У річці глибокій (Леся Українка, I, 1951, 325); Потім у льох аж два повело його [Давида] з ліхтарем (Андрій Головко, II, 1957, 173).

3. Уживається перед словами, що означають місце або час дії, звичайно з прийменниками до, за, на та ін., вказуючи на досягнення далекої або крайньої межі; самий. А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Марія щось пильно їх [мички] розглядала, — аж до лампи підійшла, похвалила-таки плоскінь свою навмисне голосно, щоб і чоловік чув (Андрій Головко, II, 1957, 152); Місяць сходив аж перед світанком (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 52); // З тим самим значенням — у підрядних реченнях часу із сполучниками поки, доки. Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима (Леся Українка, I, 1951, 180); Стає тихо-тихо, аж доки не заляскає соловей (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 20).

Аж он — он там, там далеко; Аж ось (от) де — так ось де; Аж ось (от) коли — так ось коли.

4. Уживається для вираження несподіваності дії; як ось, коли раптом. Дивлюся, аж світає, Край неба палає (Тарас Шевченко, I, 1951, 241); Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193).

Аж гульк (глядь) — коли раптом. Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись (Тарас Шевченко, I, 1951, 5); А ж глядь! — палати зайнялися (Тарас Шевченко, II, 1953, 98); Аж ось (от) — коли раптом. Аж ось, двері розчинилися — і.. вскочила Галя в хату (Панас Мирний, II, 1954, 229).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. АЖ 2, спол.

1. Сполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (Іван Котляревський, II, 1953, 5); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249); То Трясило йде, — аж земля гуде (Володимир Сосюра, I, 1957, 369).

2. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; а, а тим часом. Я думала, що спить батько, Аж він умирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 535).

3. Сполучає підрядне речення часу з головним; доти... поки, поки. Носив вовк козу, аж і вовка понесли (Номис, 1864, № 4092); Редакція.. журналу.., певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Леся Українка, V, 1956, 296); Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 55).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 23.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання