Відмінності між версіями «Угода»
(Створена сторінка: '''Уго́да, -ди, '''''ж. ''1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. '''На вго́ду'''. Въ угоду. ''Придивлялась...) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Б.Д.Грінченка== | ||
'''Уго́да, -ди, '''''ж. ''1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. '''На вго́ду'''. Въ угоду. ''Придивлялась, наче б то зроду того не бачила йому на вгоду. ''МВ. 11 26. | '''Уго́да, -ди, '''''ж. ''1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. '''На вго́ду'''. Въ угоду. ''Придивлялась, наче б то зроду того не бачила йому на вгоду. ''МВ. 11 26. | ||
[[Категорія:Уг]] | [[Категорія:Уг]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Тлумачення слова у сучасних словниках== | ||
| + | |||
| + | УГО́ДА (ВГО́ДА), и, ж. | ||
| + | |||
| + | 1. Взаємна домовленість про що-небудь. — Годі співати, співак. — А от не покину, — розсердився Терентій. — Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (Довж., І, 1958, 413); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (Чорн., Пісні.., 1958, 35). | ||
| + | |||
| + | Пристава́ти на уго́ду див. пристава́ти. | ||
| + | |||
| + | 2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов’язання щодо чого-небудь. [Хмельницький:] Хан і мурзи гомоніли довго. І змушені були скласти угоду з нами (Корн., І, 1955, 228); Радянська Україна на виконання економічних угод між Радянським Союзом і зарубіжними країнами поставляє велику кількість і різноманітну номенклатуру виробів на експорт (Ком. Укр., 9, 1967, 18); // Згода між ким-небудь на основі якоїсь вигоди. Марксист, який.. забуває свої обов’язки тепер, коли селянство іде на угоду з буржуазією, перетворився б у дрібного буржуа (Ленін, 31, 1973, 132); Петрушевичу легше було приймати з рук Денікіна галицьке губернаторство у складі «єдиної, неділимої», ніж пристати на угоду з Пілсудським (Стельмах, II, 1962, 48). | ||
| + | |||
| + | ∆ Джентльме́нська уго́да див. джентльме́нський. | ||
| + | |||
| + | ◊ Уго́да з со́вістю — вчинок, який суперечить власним переконанням. — Ех, тату, тату, — з жалем зітхнув Олексій, — вчините погане, а я повинен йти на угоду з совістю (Логв., Літа.., 1960, 26). | ||
| + | |||
| + | 3. заст. Згода. Пильно батько їй у вічі поглянув. — А що се хвалиш, — змовив, — неначе б зятя? — Як воля божа та твоя вгода, мій голубе! — одкаже йому тихо [мати] (Вовчок, І, 1955, 201); // Догода. — Говори! Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Вовчок, І, 1955, 187); Зять мусив змовчувать: робив усяку угоду Джері, бо він був у приймах і постерігав, що Джеря п’є з горя (Н.-Лев., II, 1956, 258). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Угода.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Угода2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Угода3.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 377. | ||
| + | |||
| + | Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 03:20, 21 жовтня 2018
Зміст
Словник Б.Д.Грінченка
Уго́да, -ди, ж. 1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. На вго́ду. Въ угоду. Придивлялась, наче б то зроду того не бачила йому на вгоду. МВ. 11 26.
Тлумачення слова у сучасних словниках
УГО́ДА (ВГО́ДА), и, ж.
1. Взаємна домовленість про що-небудь. — Годі співати, співак. — А от не покину, — розсердився Терентій. — Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (Довж., І, 1958, 413); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (Чорн., Пісні.., 1958, 35).
Пристава́ти на уго́ду див. пристава́ти.
2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов’язання щодо чого-небудь. [Хмельницький:] Хан і мурзи гомоніли довго. І змушені були скласти угоду з нами (Корн., І, 1955, 228); Радянська Україна на виконання економічних угод між Радянським Союзом і зарубіжними країнами поставляє велику кількість і різноманітну номенклатуру виробів на експорт (Ком. Укр., 9, 1967, 18); // Згода між ким-небудь на основі якоїсь вигоди. Марксист, який.. забуває свої обов’язки тепер, коли селянство іде на угоду з буржуазією, перетворився б у дрібного буржуа (Ленін, 31, 1973, 132); Петрушевичу легше було приймати з рук Денікіна галицьке губернаторство у складі «єдиної, неділимої», ніж пристати на угоду з Пілсудським (Стельмах, II, 1962, 48).
∆ Джентльме́нська уго́да див. джентльме́нський.
◊ Уго́да з со́вістю — вчинок, який суперечить власним переконанням. — Ех, тату, тату, — з жалем зітхнув Олексій, — вчините погане, а я повинен йти на угоду з совістю (Логв., Літа.., 1960, 26).
3. заст. Згода. Пильно батько їй у вічі поглянув. — А що се хвалиш, — змовив, — неначе б зятя? — Як воля божа та твоя вгода, мій голубе! — одкаже йому тихо [мати] (Вовчок, І, 1955, 201); // Догода. — Говори! Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Вовчок, І, 1955, 187); Зять мусив змовчувать: робив усяку угоду Джері, бо він був у приймах і постерігав, що Джеря п’є з горя (Н.-Лев., II, 1956, 258).
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 377.
Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh
