Відмінності між версіями «Чорніти»

Версія за 12:00, 20 жовтня 2018

Чорні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чернѣть. Чорніє гай над водою. Шевч.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧОРНІТИ, ію, ієш, недоконаний вид.

1. Ставати, робитися чорним або чорнішим (у 1—3, 8 знач.). Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Тарас Шевченко, II, 1963, 37); Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну.. Сніг м'якшає, лід дірчавіє, чорніє (Панас Мирний, I, 1949, 323); З голови і цілого тіла [Асуара] піднялась пара, голі частини стали синіти, потім чорніти (Мирослав Ірчан, II, 1958, 105); Марусяк гриз травинку і чорнів від чорних дум (Гнат Хоткевич, II, 1966, 203).

2. тільки 3 ос. Виділятися чорним кольором, виднітися (про що-небудь чорне, темне). Дерево сумно чорніло на білому снігу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 76); Ой в степу могила з вітром говорила: Повій, вітре, ти на мене, щоб я не чорніла; Щоб я не чорніла, щоб я не марніла, Щоб на мені трава росла та ще й зеленіла (Українські поети-романтики.., 1968, 135); Біля одного з сараїв чорніла купа дерев'яного вугілля (Олесь Гончар, III, 1959, 92); Внизу під нами чорніє море (Юрій Яновський, II, 1958, 26). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 356.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=9qHcwr2o9NY

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 356.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/p/11/356/1