Відмінності між версіями «Чарівничка»

Поточна версія на 23:23, 19 жовтня 2018

Чарівни́чка, -ки, ж. Ум. отъ чарівниця.
ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, жін.

1. заст. Жіночий рід до чарівник

1. Прочула [Хима], що живе стара чарівниця в тому бору. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі (Марко Вовчок, I, 1955, 52); — Переходь, кажу, переходь дорогу! ноги тобі покорчить, бо я йду з святим образом під пахвою: не заподієш мені лиха, чарівнице! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 22); Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в.. відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 48); Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей [звірів] (Іван Котляревський, I, 1952, 159);  * Образно. [Поет:] Ой, музо-чарівнице, ти, вірна помічнице, прилинь до мене з неба! (Леся Українка, I, 1951, 298);  * У порівняннях. І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85).

2. нар.-поет. Уживається як прикладка на означення чого-небудь незвичайного, захоплюючого.

О, чарівнице-природо! Нащо ти мене вабиш своїм чаром? (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Чого квилите так жалібно у скрипки-чарівниці? (Іван Франко, II, 1950, 74); Там чи тут я буду вільний, — Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі (Леся Українка, I, 1951, 385); За вікном готелю чарівниця-зима запушила все білим снігом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 280); Миготить, міниться небо у задивилась ніч-чарівниця в тихі плеса Сріблянки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).

3. перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка.

Мав я шаблю і рушницю Ще й дівчину-чарівницю (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 62); Подих мені перехопило. Адже як-не-як я мав зараз познайомитися з чарівницею, яка навік полонила серце мого приятеля (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 291); Він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю, отож і не квапився запросто підходити до інших дівчат (Михайло Стельмах, I, 1962, 123); 

// Пестливе звертання до коханої дівчини або дружини. — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка, I, 1951, 412); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице у замороко моя, щебетухо (Обійма її і цілує) (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); — Та добре, добре, моя чарівнице, — усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, вдячний, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 337).

• Http://natalyagurkina.ucoz.ua/ pu/0/15059832.jpg

  чарівниця

• Https://previews.123rf.com/images/kharlamova/kharlamova1512/kharlamova151200188/49790246-bienvenue-à-l-ukraine-femme-ukrainienne-avec-du-pain-et-du-sel-couronne-fille-ukrainienne-et-vêtement.jpg

  Надзвичайної вроди дівчина, жінка.

1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[1]]