Відмінності між версіями «Льолька»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 585. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 585. | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |
| + | |||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:;l.jpg|x140px]] | ||
Версія за 17:36, 19 жовтня 2018
Льо́лька, -ки, ж. Ум. отъ льоля. ЛЬО́ЛЯ, і, жін., дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); У тоненькій льолі вона була зовсім легка і на диво худенька, самі кісточки (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 25); * Образно. Як буде доля, то буде льоля (Номис, 1864, № 1660). ♦ Бути в своїй льолі — бути при своєму розумі.[Василина:] Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко!(Степан Васильченко, Вибр., 1954, 292); В льолі народитися — те саме, що В сорочці народитися.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 585.
|
