Відмінності між версіями «Здирник»
(→Див. також) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 44: | Рядок 44: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | * ["http://www.thefreedictionary.com/exaction. Thefreedictionary.com. Retrieved 2012-06-05]. | + | * ["http://www.thefreedictionary.com/exaction]. Thefreedictionary.com. Retrieved 2012-06-05]. |
* ["https://www.webcitation.org/5kwc1Rfdf?url=http://encarta.msn.com/dictionary_1861609570/exact.html". Encarta Dictionary. Archived from the original on 2009-10-31]. | * ["https://www.webcitation.org/5kwc1Rfdf?url=http://encarta.msn.com/dictionary_1861609570/exact.html". Encarta Dictionary. Archived from the original on 2009-10-31]. | ||
Версія за 12:04, 19 жовтня 2018
Здирник, -ка, м. = Здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Зміст
Сучасні словники
ЗДИ́РНИК, а, чол., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства. — Так що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, I, 1954, 299); Його нараз охопила лютість, і він наважився її вилити на цього здирника (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 290).
Словник української мови: в 11 томах
ЗДИ́РНИК, а, чол., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства. — Так що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, I, 1954, 299); Його нараз охопила лютість, і він наважився її вилити на цього здирника (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 290).
Великий тлумачний словник сучасної української мови
здирник -а, ч., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь примусом, погрозами, насильством.
Словник синонімів української мови. 2014
здирник 1) (той, хто вимагає / домагається чого-н. шляхом примусу, погроз, насильства), дра[я]піжник, дра[я]піка, дра[я]піжка, дерій, дерун, здирця — Пор. експлуататор 2) див. хабарник
Словник синонімів
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК [ДРЯПІ́ЖНИК] розм., ДРАПІ́КА [ДРЯПІ́КА] розм., ДРАПІ́ЖКА [ДРЯПІ́ЖКА] розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм., ЗДИ́РЦЯ діал., ДЕРИ́ЛЮД рідко. На одному з них [полюсів] - невелика купка багатіїв і здирників, на другому - жахливі злидні, бідність (І. Цюпа); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (К. Гордієнко); Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (П. Панч); [Кукса:] От, чортів дряпіжник! (Виймає з кишені гроші). Нате вам! (М. Кропивницький); З батька рідного візьме [писар] - такий дерій (С. Васильченко); - Не один Джафар-баша був такий здирця, - урвала дівчина (З. Тулуб); - Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). - Пор. експлуата́тор.
