Відмінності між версіями «Кужілець»
(Створена сторінка: '''Кужіле́ць, -льця́, '''''м. ''= '''Кужіль. '''Грин. III. 379. Категорія:Ку) |
|||
(не показано 15 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кужіле́ць, -льця́, '''''м. ''= '''Кужіль. '''Грин. III. 379. | '''Кужіле́ць, -льця́, '''''м. ''= '''Кужіль. '''Грин. III. 379. | ||
+ | [[Категорія:Ку]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/bdzhilka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | |||
+ | '''Кужі́ль''' і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну. | ||
+ | Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1]. | ||
+ | |||
+ | '''КУ́ЖІЛЬ''', желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. | ||
+ | 1. '''Прядиво або вовна, намотані на кужівку.''' Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). | ||
+ | 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). | ||
+ | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.''' | ||
+ | |||
+ | '''Кужіль''', ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. | ||
+ | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320. | ||
+ | |||
+ | кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] < | ||
+ | |||
+ | '''Словник синонімів''' | ||
+ | |||
+ | '''КУЖІ́ВКА'''[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка). | ||
+ | |||
+ | '''КУ́ЖІЛЬч.''' (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня). | ||
+ | |||
+ | Отримання[ред. | ред. код] | ||
+ | Лляний і конопляний кужіль отримують переробленням трести на волокно на тіпальних машинах з подальшимчесанням — очищенням волокон від відходів (суміші переплутаних волокон і костриці). | ||
+ | Для отримання вовняної кужелі зістрижену овечу вовну промивають і розчісують, щоб відділити довгі волокна від коротких висічок. Після короткі волокна чешуть і розпушують[6]. | ||
+ | Залежно від якості початкової сировини кужіль підрозділяють на перший, другий і третій ґатунки[7]. | ||
+ | |||
+ | У традиційному господарстві[ред. | ред. код | ||
+ | |||
+ | До поширення прядильних машин кужіль готували вручну — волокно льону і конопель м'яли і тіпали примітивними знаряддями — терлицею або ручною м'ялкою у вигляді тригранної призми, потім чесали («микали»)[8] металевими гребінками і щітками. Шерсть для вовняної кужелі ретельно промивали (іноді парили у теплій воді з лугом), висушену вовну скубли руками або розчісували («чухрали»)[9] за допомогою дерев'яного гребеня чи металевих щіток, відділяючи довгі волокна (волос) від коротких висічок («штиму»). Після цього штим чесали на залізних щітках («граблях», «щітях») і розпушували[10]. | ||
+ | Традиційно стрижку старих овець проводили в день Літнього Миколи (22 травня), річних овець стригли після Трійці, а ягнят — у Петрівку[10]. | ||
+ | Готовий кужіль намотували на спеціальний кілок — кужівку («кужілку», «кужіль», «гребінь»), часто у вигляді вилки або дошки із зубцями. Кужівка могла бути верхньою частиною ручної прядки (з'єдуватися з дошкою-«присідкою» або вставлятися в отвір на лаві)[11][12], а могла використовуватися і самостійно — як тримач кужелі на самопрядці. | ||
+ | У традиційній культурі[ред. | ред. код] | ||
+ | Кужіль традиційно пов'язували з волоссям — «мичкою» називали також пасмо жіночого волосся, що вибивається з коси, а також волосся, зав'язане на потилиці, на зразок шиньйону[4]. | ||
+ | На Бойківщині повитуха відрізала пуповину дівчинці на гребені-кужівці[13]. Це могли робити і в разі народження хлопчика — щоб наступною дитиною була дівчинка. Схожий звичай побутував і на Гуцульщині[14]. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кужівка вилка.JPG|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:214785.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:36251478.JPG|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:21478569.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|70nY2qkBqZE}} | ||
+ | {{#ev:youtube|RkxCbUnm22k}} | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | * • Веретено | ||
+ | * • Костриця | ||
+ | * • Прядка | ||
+ | * • Рівниця | ||
+ | * • Тіпання | ||
+ | * • Треста | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | * '''1. ↑ Перейти до:а б Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 2. Вгору↑ Куделя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 3. Вгору↑ Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 4. ↑ Перейти до:а б Мичка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 5. Вгору↑ Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 6. Вгору↑ Кудель / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.) | ||
+ | * 7. Вгору↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва — Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934. | ||
+ | * 8. Вгору↑ Микати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 9. Вгору↑ Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
+ | * 10. ↑ Перейти до:а б «Сукнарство на Гуцульщині» | ||
+ | * 11. Вгору↑ Переріб льону конопель і вовни | ||
+ | * 12. Вгору↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі | ||
+ | * 13. Вгору↑ Іванна Люта. Звичаєво-обрядовий супровід народження дитини у волинян | ||
+ | * 14. Вгору↑ Андрій Забловський. Програмування гендерних ролей в родильній обрядовості українців''' | ||
+ | * Елемент маркованого списку | ||
+ | * Елемент маркованого списку | ||
+ | Категорії: | ||
+ | • Прядіння | ||
+ | • Український побут | ||
+ | • Обладнання та інструменти для роботи з текстилем | ||
+ | • Вовна | ||
+ | • Льонарство | ||
+ | • Коноплі | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
[[Категорія:Ку]] | [[Категорія:Ку]] |
Поточна версія на 09:11, 19 жовтня 2018
Кужіле́ць, -льця́, м. = Кужіль. Грин. III. 379.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Кужі́ль і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну. Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1].
КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
Кужіль, ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.
кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] <
Словник синонімів
КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).
КУ́ЖІЛЬч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).
Отримання[ред. | ред. код] Лляний і конопляний кужіль отримують переробленням трести на волокно на тіпальних машинах з подальшимчесанням — очищенням волокон від відходів (суміші переплутаних волокон і костриці). Для отримання вовняної кужелі зістрижену овечу вовну промивають і розчісують, щоб відділити довгі волокна від коротких висічок. Після короткі волокна чешуть і розпушують[6]. Залежно від якості початкової сировини кужіль підрозділяють на перший, другий і третій ґатунки[7].
У традиційному господарстві[ред. | ред. код
До поширення прядильних машин кужіль готували вручну — волокно льону і конопель м'яли і тіпали примітивними знаряддями — терлицею або ручною м'ялкою у вигляді тригранної призми, потім чесали («микали»)[8] металевими гребінками і щітками. Шерсть для вовняної кужелі ретельно промивали (іноді парили у теплій воді з лугом), висушену вовну скубли руками або розчісували («чухрали»)[9] за допомогою дерев'яного гребеня чи металевих щіток, відділяючи довгі волокна (волос) від коротких висічок («штиму»). Після цього штим чесали на залізних щітках («граблях», «щітях») і розпушували[10]. Традиційно стрижку старих овець проводили в день Літнього Миколи (22 травня), річних овець стригли після Трійці, а ягнят — у Петрівку[10]. Готовий кужіль намотували на спеціальний кілок — кужівку («кужілку», «кужіль», «гребінь»), часто у вигляді вилки або дошки із зубцями. Кужівка могла бути верхньою частиною ручної прядки (з'єдуватися з дошкою-«присідкою» або вставлятися в отвір на лаві)[11][12], а могла використовуватися і самостійно — як тримач кужелі на самопрядці. У традиційній культурі[ред. | ред. код] Кужіль традиційно пов'язували з волоссям — «мичкою» називали також пасмо жіночого волосся, що вибивається з коси, а також волосся, зав'язане на потилиці, на зразок шиньйону[4]. На Бойківщині повитуха відрізала пуповину дівчинці на гребені-кужівці[13]. Це могли робити і в разі народження хлопчика — щоб наступною дитиною була дівчинка. Схожий звичай побутував і на Гуцульщині[14].
Ілюстрації
Медіа
Див. також
- • Веретено
- • Костриця
- • Прядка
- • Рівниця
- • Тіпання
- • Треста
Джерела та література
- 1. ↑ Перейти до:а б Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 2. Вгору↑ Куделя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 3. Вгору↑ Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 4. ↑ Перейти до:а б Мичка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 5. Вгору↑ Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 6. Вгору↑ Кудель / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
- 7. Вгору↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва — Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934.
- 8. Вгору↑ Микати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 9. Вгору↑ Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- 10. ↑ Перейти до:а б «Сукнарство на Гуцульщині»
- 11. Вгору↑ Переріб льону конопель і вовни
- 12. Вгору↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі
- 13. Вгору↑ Іванна Люта. Звичаєво-обрядовий супровід народження дитини у волинян
- 14. Вгору↑ Андрій Забловський. Програмування гендерних ролей в родильній обрядовості українців
- Елемент маркованого списку
- Елемент маркованого списку
Категорії: • Прядіння • Український побут • Обладнання та інструменти для роботи з текстилем • Вовна • Льонарство • Коноплі